Вчора, 1 грудня, Рада нацбезпеки і оборони прийняла нарешті рішення, яке потенційно має унеможливити на теренах України діяльність Української православної церкви московського патріархату. Знадобилося вісім з половиною років війни та більше дев’яти місяців відкритого вторгнення рф, щоб нарешті спробувати позбутися цієї безумовно ворожої організації. Президент Володимир Зеленський своїм указом за № 820/2022 увів це рішення РНБО в дію.
Про це Харків Times довідався з президентського Указу та тексту Рішення РНБО.
«Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», – йдеться в Указі президента.
Що ж вирішив РНБО?
По-перше, Кабінетові міністрів України треба «внести у двомісячний строк на розгляд Верховної Ради України законопроєкт щодо унеможливлення діяльності в Україні афілійованих із центрами впливу в Російській Федерації релігійних організацій відповідно до норм міжнародного права у сфері свободи совісті та зобов’язань України у зв’язку зі вступом до Ради Європи».
По-друге, Державна служба з етнополітики та свободи совісті повинна забезпечити проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління УПЦ на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом і за необхідності вжити передбачених законом заходів. Для надання більшої ваги цим діям РНБО вважає необхідним «вирішити невідкладно питання віднесення Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України».
По-третє, «забезпечити у двомісячний строк перевірку наявності правових підстав та дотримання умов користування релігійними організаціями майном, яке перебуває на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника».
От тут харків’яни могли б слушно запитати: а чому йдеться лише про Києво-Печерський заповідник? А хіба харківський Покровський собор, перлина українського бароко, зухвало помальована у біло-блакитне та з визолоченими банями – це «дотримання умов користування»? Чи прибудова такої собі відверто пластикової «вхідної групи» до Храму Казанської Божої Матері, побудованому на Холодній горі на початку минулого століття, – це «дотримання умов користування»? Зрозуміло, певні сумніви викликає чудотворність ікони, якій присвячений храм, але він є пам’яткою архітектури.
Покровський собор – найстарша харківська будівля, про яку видатний дослідник українського зодчества Г. М. Лонгвин писав: «Немає в українській кам’яній архітектурі іншої такої будівлі, де би прийом висотного розкриття внутрішнього простору було здійснено з таким блиском». Собор побудований козаками у 1689 році за межами тодішніх кордонів Харківської фортеці, поблизу її північної стіни. Оскільки храм є пам’яткою саме українського бароко, він принципово повинен бути білим під чорними куполами. Але церква московського патріархату не просто нехтувала історичними реаліями, здається, з Покровського собору просто намагалися прибрати всю його українськість – спочатку визолотивши бані, а потім і помалювавши у неприродні для нашого бароко кольори.
Колись нині покійний Юрій Шкодовський, тоді головний архітектор Харкова, у відповідь на запитання одного з наших кореспондентів, як можна було золотити чорні бані пам’ятки архітектури, розповів дуже показову історію. Виявилось, що він особисто ходив на прийом до тодішнього харківського митрополита Никодима (досить насправді підозрілої фігури з огляду на нинішні події) та благав його не золотити куполи. На що Никодим відповів досить зухвало: «Мені так Бог диктує». Здається, його «бог» таки знаходився у кремлі.
Ну, а таке «руське» фарбування собору відбулося вже під час українсько-російської війни, незадовго до вторгнення. І коли представники громадськості звернулися до тодішньої голови ХОДА Юлії Світличної, вимагаючи покласти край знущанню над пам’яткою архітектури та історії загальнонаціонального значення, виявилося, що дозволу на це знущання ніхто не давав. Департамент містобудування та архітектури ХОДА навіть направив гнівного листа до єпархії… на тому все й скінчилося.
Бо коли стосується московського патріархату, виявляється, що у нашої держави чи то просто немає важелів впливу на цю структуру, чи то ніхто не бере на себе сміливість такі важелі застосувати.
Маємо надію, що тепер, коли Службі безпеки України та іншими державними органами, до компетенції яких відносяться питання забезпечення національної безпеки, прямо наказується «активізувати заходи з виявлення та протидії підривній діяльності російських спеціальних служб у релігійному середовищі України», й представники влади знайдуть у собі… сміливість? почуття обов’язку перед прийдешніми поколіннями українців?.. та бодай що, здатне спонукати їх на захист нашої історії та культури. Бо якщо цього не станеться, ми й надалі потерпатимемо від свавілля та ворожості до всього українського московських попів, яким «диктує» їхній московський «бог».
Як повідомляв Харків Times, колишнього митрополита Ізюмського Єлисея, що підтримував російських загарбників під час окупації міста, позбавили звання почесного громадянина Ізюму.
