Мер Харкова Ігор Терехов своїм розпорядженням перейменував у місті ще 18 топонімів, пов’язаних з імперським минулим. Від сьогодні в’їзд Трінклера (не плутати з вулицею Трінклера, вона на своєму місці) зветься в’їздом Глісада Джуса – на честь славетного пілота Андрія Пільщикова із позивним Джус. Цього перейменування хотіли харківці, які підписали петицію до міськради.
Про це Харків Times повідомили у Харківській міській раді.
Крім того, перейменовані ще 17 вулиць та провулків, у назвах яких зберігалася згадка про росію.
Так вулиця Біломорська стала вулицею Фінською, вулиця Владивостоцька – вулицею Шведською, а вулиця Кронштадтська – вулицею Литовською. Поруч із цими вулицями з’явилися Скандинавський провулок та Лірницький в’їзд (колишні владивостоцькі) й Чумацький провулок (колишній кронштадтський).
Колишня вулиця Байкальська стала Сніжною, провулок Алтайський – провулком Вітряним, вулиця Красноуральська – вулицею Низинною, вулиця Іртиська – вулицею Мерлинською, провулок Іртиський – провулком Чепельським, вулицю Іжевську перейменували на вулицю Цукрову, а однойменний провулок носить тепер назву Заможного.
Провулок Кольський замість назви холодного російського півострова тепер носить теплу назву провулок Червоної Рути. Провулок Єлабуський став провулком Буковельським, а провулок Єльнінський – Барвистим.
Певні питання викликає перейменування вулиці Бакуліна на вулицю Євгенія Єніна – на честь колишнього першого заступника міністра внутрішніх справ України, який загинув у авіакатастрофі в Броварах. Заступник міністра не мав до Харкова жодного відношення – народився у Дніпрі, загинув під Києвом внаслідок нещасного випадку, а не на фронті, захищаючи Україну, в нашому місті не працював, харківцям здебільшого невідомий.
«Тепер у Харкові є вулиця Євгенія Єніна з дуже темними плямами у біографії та який жодного стосунку не мав до Харкова, бо Терехова попросили. Була низка звернень проти цього перейменування, проте пан Терехов вже мав домовленості і обговорення на сайті міської ради були абсурдом», – зазначають активісти в групі «Декомунізація. Україна» у Facebook.
Згідно з інформацією ЗМІ, біографія Єніна щонайменше «залишає багато питань». Людина, яка свого часу, підписувала екстрадиції на шукаючих притулку в Україні громадян росії й Таджикістану, на яких там чекали ув’язнення та тортури. У 2018 році за підписом Єніна росії був виданий інгуш Тимур Тумагоєв, боєць добровольчого батальйону ім. Шейха Мансура, який воював на Донбасі на українському боці. До речі, Тумагоєва захищала Харківська правозахисна група. А у 2019 році Єнін підписав видачу до Таджикістану шукача притулку Муродалі Халімова, відносно якого Європейський суд із прав людини застосував 39-те правило регламенту роботи суду й заборонив Україні видавати таджика на батьківщину. Але Єнін підписав – і Халімова видали, а на батьківщині засудили до 23 роки ув’язнення та застосовували до нього тортури. Ця сумна практика у ті ж роки не оминула й Харків. У березні 2019 року в Харкові був заарештований біженець від режиму кадирова чеченець Ахмад Ілаєв, і харківський суд не відпустив його з ув’язнення на поруки двох нардепів та Кримськотатарського Меджлісу. І не можна не помітити однієї жахливої «подробиці»: шукачів притулку з Кавказу видають фактично на смерть за запитом правоохоронних органів російської федерації, з якою Україна з 2014 року знаходиться фактично у стані війни. І покійний Єнін брав у цьому участь.
Що іще нам відомо про загиблого заступника міністра внутрішніх справ? Згідно із розслідуванням видання Слідство.Інфо, у 2016 році, будучи заступником тодішнього генпрокурора Україні Юрія Луценка, він та інша заступниця Луценка Анжела Стрижевська «приїжджали на неформальну зустріч до міністра-втікача Едуарда Ставицького в Ізраїль». Дослідивши записи цієї розмови, які опинилися у редакції, журналісти дійшли висновку, що заступники генпрокурора Стрижевська та Єнін «протягом години обговорювали, як Генпрокуратура може допомогти Ставицькому, але що отримає з цього офіційне слідство – невідомо». Виходячи з наявного запису, зустріч була неформальною, але на питання видання особисто Єнін відповів, що не провадив в Ізраїлі жодних неформальних зустрічей зі Ставицьким.
Потім, як повідомляло Громадське, Єнін назвав оприлюднення цього запису «провокацією».
«Під контролем Єніна в Генпрокуратурі були й інші справи топкорупціонерів, які виїхали з України після Майдану. У його міжнародному департаменті навіть створили слідчий відділ, якому віддали найбільші справи, пов’язані з чиновниками-втікачами. Серед них була справа проти Сергія Курченка, колишнього олігарха з оточення Януковича», – повідомило у вересні 2021 року видання «Заборона».
У 2019 році заступник голови Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури, голова відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Костянтин Кулик заявив про зникнення частини матеріалів зі «справи Курченка». Кулик стверджував, що крім Курченка, підозри тоді були винесені людям з оточення Петра Порошенка — серед них ексглава адміністрації президента харків’янин Борис Ложкін і його заступник Олексій Філатов. Прокуратура підозрювала їх у відмиванні 440 мільйонів доларів, отриманих від операції з продажу групи компаній «Український Медіа Холдинг». Але незабаром справи проти Ложкіна й Філатова були закриті, бо «підозри були винесені з порушенням закону».
«Прокурор Костянтин Кулик заявив, що за скасування підозр відповідав Євгеній Єнін», – стверджує «Заборона».
Після цього Єнін подав у відставку з посту в Генпрокуратурі.
У якості «мілких бризок» можна ще пригадати квартиру в центрі Києва площею 184 кв. метри, яку, будучи заступником генпрокурора, за відомостями програми «Наші гроші з Денисом Бігусом», Єнін придбав на ім’я свого 66-річного батька. Та будинок у передмісті Києва на 300 квадратів – також у власності батька Єніна.
«Видатків на нову нерухомість заступник Генпрокурора не декларував. На запитання, чому його нове житло записане на батька та чи міг Єнін-старший сам оплатити купівлю квартири на 184 м2 і збудувати будинок, Євгеній Єнін відповів: «Звертайтесь до нього особисто. Я не уповноважений…» – зазначили журналісти «Наших грошей».
Харківська обласна громадська організація «Спілка ветеранів АТО» зверталася до міськради з пропозицією перейменувати вулицю Бакуліна на честь Олега Челнова (Беркута) – українського добровольця, командир підрозділу УНА-УНСО «Вікінг» під час першої російсько-чеченської війни, який загинув, воюючи з росією на боці вільної Ічкерії, у 2006 році.
«На жаль, міська рада не почула звернення ветеранів і хоче без думки громади перейменувати вулицю Бакуліна іменем працівника поліції – Єніна, який не мав до Харкова ніякого відношення», – зазначили ветерани АТО.
Ми достеменно не знаємо, хто саме «просив» харківського мера Ігоря Терехова про найменування вулиці в нашому місті ім’ям загиблого замміністра. Але депутат міськради Ірина Гончарова-Багалій отримала від першого заммера Олександра Новака відповідь, ніби «надійшло звернення від комітету ВР і 22 народних депутатів», а тому «маємо розглянути і підтримати». От цікаво, чому «22 депутати» не звернулися із таким проханням до рідної Єніну Дніпровської мерії, адже це було б набагато логічніше?
А саме це перейменування дуже нагадує харківцям і присвоєння у 2014 році звання почесного громадянина члену російської держдуми Олександру Шишкіну, що потім голосував за введення військ в Україну. Ви ж пам’ятаєте що це почесне звання вдалося скасувати лише через Верховний суд? А міськрада попри бойові дії на Донбасі продовжувала боротися за цього «почесного громадянина», бо ж меценат.
А не пригадуєте боротьбу міськради за меморіальну дошку генералові КДБ Юрію Шрамко, що її відкрили у 2019 році на тому самому будинку по вулиці Свободи, який тепер зруйнований ідейними нащадками генерала? А це ж саме Шрамко очолював обласне управління кдб ссср у ті роки, коли в Харкові саджали дисидентів та переслідували євреїв?
І дуже прикро, що ця практика, схоже, нікуди не дівається. І знову непродумані та волюнтаристські дії міськради призводять до того, що перейменування топонімів містить у собі зародок майбутніх перейменувань. Бо хоча «про покійних або гарно, або нічого», але смерть все ж таки не видає індульгенцій. І ще цікавинка – на відміну від минулих перейменувань рішення про ці приймала не міськрада, а особисто Ігор Терехов своїм розпорядженням. Чому б воно?
До речі, рідна Дніпропетровщина для свого уродженця Євгена Єніна знайшла лише ліцей у Павлограді, який і перейменували на його честь. Про інші назви його ім’ям Харків Times нічого знайти не вдалося. Мабуть, у Дніпрі більше піклуються про «топонімічну гігієну» й не закладають до перейменувань наступні перейменування.
А для нашої героїні Яни Червоної серед вулиць Харкова знову не знайшлося місця.
Як повідомляв Харків Times, останнє велике перейменування топонімів у Харкові відбулося на позачерговій сесії Харківської міськради 26 січня, коли одночасно назви, пов’язані з росією та її союзниками, змінили 65 топонімів у нашому місті.
