Харківська обласна військова адміністрація офіційно заявила, що не в праві «вирішувати долю погруддя Пушкіна» на площі Поезії в Харкові, оскільки воно є пам’яткою монументального мистецтва національного значення.
Про це Харків Times повідомили у Харківській обласній військовій адміністрації.
“Оскільки пам’ятка має статус національного значення, за законом і всі подання Кабінету Міністрів щодо дій стосовно неї – це повноваження профільного міністерства. Тобто, навіть при всьому бажанні, ОВА не має права ухвалювати і виконувати рішення щодо перенесення погруддя Пушкіну. Просимо громадські організації не спекулювати і не спотворювати факти. Ми готові провести будь-які роботи, якщо буде таке доручення від Уряду”, – прокоментував ситуацію навкруг погруддя директор Департаменту культури і туризму ХОВА Едуард Павленко.
Дійсно, погруддя російського поета Пушкіна, створене у 1904 році одеським скульптором Борисом Едуардасом, значиться в Державному реєстрі нерухомих пам’яток України як пам’ятка монументального мистецтва національного значення під охоронним номером 200010-Н.
«Згідно статті 22 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, пам’ятки, їхні частини, пов’язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Переміщення (перенесення) пам’ятки на інше місце допускається як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам’ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам’ятки (обміри, фотофіксація тощо)», – йдеться у повідомленні ХОВА.
Навкруг особистості російського поета, беззаперечного імперця, та його впливу на ідеологію та світогляд сучасних росіян, що загарбниками прийшли на українську землю, зараз точаться неабиякі суперечки. Редакція Харків Times займає позицію безумовного прибирання з топоніміки нашого залізобетонного міста-героя українсько-російської війни російських імен та наративів. Що ж стосується саме Пушкіна, ми взагалі не розуміємо, чому в центрі Харкова стоїть пам’ятник людині, яка наше місто вважала провінційною дірою, а Харківський університет порівнювала із «курською ресторацією», причому віддаючи перевагу останній?
«На мене чекав шлях через Курськ та Харків; але я повернув на пряму тифліську дорогу, жертвуючи хорошим обідом у курському трактирі (що не дрібниця в наших подорожах) і не цікавлячись відвідати Харківський університет, який не стоїть курскої ресторації», – писав «сонце російської поезії» у своїй «Подорожі до Арзруму».
Залишається додати лише, що нам не так «пощастило», як, скажімо Херсону, звідки російські окупанти самі забирають пам’ятники своїм полководцям та навіть мощі своїх князів. Дякуючи ЗСУ та своїм жителям, Харків залишився вільною та незламною залізобетонною фортецею, об яку рашисти обламали зуби. Але розбиратися зі спадщиною радянсько-імперського минулого нам таки доведеться самотужки. Нині слово – за Міністерством культури України.
Особисто ми вважаємо, що даний випадок – той самий, коли неможливо зберегти дану пам’ятку на даному місці. Тим більше, що у Харкові якось надто багато людей, які чомусь відчайдушно чіпляються за уламки того самого імперсько-радянського минулого, яке й привело нас нині до війни та поставило на шляху російських загарбників. Он і театр перейменувати обласні депутати ніяк не наважаться, і мер зовсім не розуміє, «що нам зробили Пушкін та Лєрмонтов?».
Як повідомляв Харків Times, наприкінці вересня невідомі залили червоною фарбою розташований на початку Театрального скверу в центрі Харкова пам’ятник російському поету Олександру Пушкіну.
На відновленій XII сесії VIII скликання Харківської обласної ради, яка проходила у режимі онлайн 20 вересня, депутати не спроміглися ані позбавити один з найстарших харківських театрів імені російського поета Олександра Пушкіна, ані навіть прибрати з його назви слова «російської драми».
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю DW Akademie, ГО “Львівський медіафорум”, Програми Медіафіт для Південної та Східної України та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
