Колишній командир 125 бригади ТРО, генерал-лейтенант Артур Горбенко стверджує, що в бригаді, яка закривала ділянку кордону на початку наступу російських військ на Харків на Липцевському напрямку в травні, не було достатніх сил і засобів, щоб зупинити ворога.
Про це Харків Times дізнався з інтерв’ю Горбенка виданню «Українська правда».
За словами Горбенка, зоною відповідальності бригади станом на початок травня була смуга на півночі Харківської, вздовж лінії державного кордону. Лівим флангом було Трав’янське водосховище, правий проходив по річці Сіверський Донець. Довжина переднього краю становила 54 км, ширина смуги – 44 км. У цій смузі перебували чотири батальйони. Два з них – штатні батальйони 125 бригади, які за пару місяців до того вийшли з Кремінського напрямку, де були в боях на передньому краї. Вони були укомплектовані на 60%. Також у підпорядкуванні 125 бригади був стрілецький 415 батальйон іншої бригади, який зайшов після боїв у районі Бахмута, де був досить серйозно побитий противником.Його комплектація складала 50%. Найбільшою була укомплектованість 172 батальйону вінницької ТРО – трохи більше 70% – але він, за словами Горбенка, на той момент взагалі не мав бойового досвіду.
Горбенко наголосив, що штатна структура батальйонів ТРО не передбачає наявності в них важкого озброєння. «Наймогутніший вогневий засіб – це 82-мм міномет, батарея, а в стрілецькому батальйоні, за штатним розписом, навіть мінометної батареї не було. У стрілецькому батальйоні був взвод з двома мінометами – усе», – сказав він. Згодом до штату бригади ввели батарею із шести 120-мм мінометів. Не дочекавшись передачі мінометів протягом п’яти місяців, бригада закупила їх через Міноборони, сплативши більше ніж 10 млн гривень за рахунок допомоги територіальних громад та військової адміністрації Львівської області. Також бригада купила 250 мін до них на суму 4,9 млн гривень.
«І от такі батальйони, не укомплектовані, без тяжкого озброєння, зустріли масований обстріл і наступ противника зранку 10 травня. Єдине, що було в нас на посиленні – це п’ять гармат і три танки. Це одна гармата, яка мала закрити 10 км, і один танк, який мав закрити 15 км», – сказав Горбенко. За його словами, коли бригада у травні 2003 року заходила на Харківщину, в смузі її відповідальності було шість батальйонів – два механізованих, тобто тяжких із бронетехнікою, батальйон спеціального призначення, два батальйони ТРО і один чи два стрілецьких. Але за рік, коли у квітні 2024 року українські військові почали отримувати інформацію, що створюється наступальне угруповання противника, батальйони почали звідти виводити.
Горбенко стверджує, що військове керівництво мало інформацію щодо недостатності сил та засобів для утримання оборони під час російського наступу: «У березні я писав рапорт, що штатна структура 125-ї ТРО у складі Сухопутних військ не відповідає тим завданням, які на неї покладаються. У неї недостатньо сил, засобів, озброєння, потребує доукомплектування і т.д. Коли ми були на Харківщині, було щонайменше дві телеграми із Західного оперативного командування, щоб управління бригади з батальйонами вивести на ці заходи. Жодна телеграма не була задоволена керівництвом ОТУ “Харків”, ОСУВ “Хортиця”. Нас так і залишили»
Противник почав наступ 10 травня близько 4 годин ранку практично по всій лінії зіткнення, яку обороняла бригада. «Це було масоване вогневе ураження: артилерія, ракетні удари, авіація. Паралельно у росіян працювали потужні засоби РЕБу… Чесно кажучи, я таке зустрічаю вперше: коли одночасно і на лівому, і на правому флангах почалися активні штурмові дії противника», – сказав Горбенко.
«Батальйони робили все можливе і неможливе. Але втримати фронт, коли в тебе 6–8 людей на кілометр – просто нереально», – зазначив він.
У зону відповідальності 125 бригади зайшла 42 механізована бригада. Спочатку вона зайняла рубіж на відстані до 20–25 км від бойових порядків бригади ТРО. «Коли я сказав, що їх треба підтягнути ближче, їх поставили на другий рубіж оборони: на одному фланзі це було 4,5–5 кілометрів, на іншому – 8–10 кілометрів… Починається повномасштабний наступ. 125 бригада, умовно кажучи, стікає кров’ю, десь втрачає позиції, відходить, маневруючи, можливо, десь ще якісь моменти відбуваються. Протягом першої доби 42-га бригада, яка стояла за нами, не допомогла нам ні своїми механізованими, ні танковими підрозділами… Була створена спільна група вогневого управління, до якої входило два представники 42-ої бригади. У принципі окремі вогневі завдання, але в мінімальній кількості, вони виконували. Втім, механізовані, танкові, мінометні підрозділи мене не підтримали», – сказав Горбенко. Підрозділи 42 бригади долучилися до 125 бригади тільки на другий день російського наступу, коли почалася битва за село Лук’янці.
У першу добу 415 батальйон, який стояв на лівому фланзі – це напрямок Стрілечої – відійшов на близько трьох кілометрів від тих позицій – практично від кордону. На правому фланзі – це Красне, Мораховець – 10 числа ще тримали опорні пункти, йшли бої. Але, не отримавши підтримки, 11 числа вони відійшли теж десь на три кілометри. І найбільше відійшли з важкими боями підрозділи правофлангового 172 вінницького батальйону – приблизно на 4,5 кілометра від кордону, зайнявши оборону по північній околиці села Стариця.
«Це не покидання позицій. Це ситуація, у якій командир на певному етапі бою вирішує зберегти людей і відійти на більш підготовлений рубіж. Він відходить, зупиняє противника на певному рубежі й готує умови для проведення контратаки і відновлення рубежу. Чомусь у нас відхід – це вже кидання позицій, кримінал… У моїй ситуації – так, було залишення, десь командири маневрували, приймаючи певні рішення. Але 11 травня у першій половині дня уже було порушене кримінальне провадження! Таке враження, що уже знали… Тобто ті, хто розуміли, знали, що якщо 125 бригаді не допомогти, то так воно і буде. З 10 по 15 травня бригада ще вела бойові дії, і я керував діями своїх підрозділів, але в цей час ДБР уже починає дьоргати мене, моїх офіцерів, підлеглих, солдат, сержантів з батальйонів, які ведуть бойові дії та знаходяться на передньому краї… Я вважаю, що це неправильно», – заявив екс-командир.
15 травня Артур Горбенко був звільнений з посади і призначений у резерв командувача.
Як повідомляв Харків Times, Державне бюро розслідувань розслідує залишення позицій у Харківській області 10 травня 2024 р. 125-ю окремою бригадою Збройних сил України та підпорядкованими їй підрозділами.
