Прибиральниця з Вільшан виявилася російською шпигункою та сіла на вісім років (фото)

Фото: Харківська обласна прокуратура

Дергачівський районний суд Харківської області визнав винною та засудив на вісім років за ґратами робітницю одного з навчальних закладів Харківської області, мешканку селища Вільшани за ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань). Служба безпеки України довела, що жінка «зливала спецслужбам рф інформацію про розташування та пересування сил оборони на Харківщині».

Про це Харків Times повідомив речник Управління СБУ Харківщини Владислав Абдула.

«Кіберфахівці встановили, що зловмисниця обходила вулиці Харкова, щоб зафіксувати та передати дані про наслідки ракетних обстрілів рф по території міста. Уся комунікація із спецслужбами відбувалась за допомогою конфіденційних сторінок у соцмережах через так званого «зв’язкового», – йдеться у повідомленні.

Як повідомили Харків Times у Харківській обласній прокуратурі, шпигувала зрадниця й у власному селищі –  «приховано обходила селище та вишукувала військову техніку та місця базування ЗСУ. Після «оглядів» вона передавала інформацію російському куратору».

Мабуть, така «шпигунська робота» дуже піднімала жіночку у власних очах, адже в житті вона була просто прибиральницею. І тішилася своїм новим таємним становищем ця вільшанська Мата Харі з літа минулого року аж до жовтня, коли її затримали спецслужбовці.

Тепер зрадниця, мабуть, вигадуватиме собі нове уявне життя за ґратами довгих вісім років.

Як повідомляв Харків Times, майже рік тому, 14 квітня минулого року, Київський районний суд Харкова визнав винною в колабораційній діяльності та засудив на дев’ять років позбавлення волі ще одну «мрійницю» з Харківської області – дружину біглого «гауляйтера» селища Шевченкове Віту Стрижко. Ця також, працюючи друкаркою в місцевій адміністрації, мала «мрії про щось більше», які й здійснила під час російської окупації селища, обійнявши посаду «керівника організаційно-інформаційного відділу». Кар’єра виявилася недовгою, чоловік втік зі своїми російськими панами, кинувши і жінку, й сина, які тепер сидять та сидітимуть в українській тюрмі.