Начальник Слідчого управління Нацполіції Сергій Болвінов розповів журналістам, як слідчі та оперативники харківської поліції затримали російського диверсанта. Згодом він повідомив деякі деталі у дописі у Facеbook. Диверсант вбив військового у Харкові, здійснив кілька диверсій, намагався підірвати автівку начальника Дергачівської МВА В’ячеслава Задоренка та планував закидати гранатами на місці чергового російського «прильоту» главу ОВА Олега Синєгубова.
Про це повідомив кореспондент Харків Times.
Полювання на злочинця почалося 5 березня 2024 року. У дворі багатоповерхівки на вулиці Соборності України (раніше Дружби народів – ХТ) невідомий вистрілив у спину військовому. Пізніше з’ясувалося, що військовий був командиром мінометного взводу 125-ї бригади, який арендував квартиру в цьому будинку. Пораненого побачив інший чоловік та викликав «швидку», але врятувати його було вже неможливо – коли на місце приїхала слідчо-оперативна група, той вже помер у машині «екстренки». На тілі було два кульових отвори від огнепальної зброї – один вхідний, інший вихідний. Куля пройшла навиліт, пробивши легені.
Свідок, який викликав «швидку», розповів, що побачив майже непритомного чоловіка, який дуже погано розмовляв і не міг пояснити, що з ним трапилось. Поруч з ним знаходився пакет з покупками, в ньому були молочні продукти. Поліцейські оглянули квартиру, де проживав загиблий, але це не дало якоїсь суттєвої інформації.
На землі у дворі була кров, а ось гільзи ніде не було, як і знаряддя вбивства. Слідчі запідозрили, що вбивця міг слідкувати за жертвою, а сам напад стався в іншому місці. Поліцейські вирішили відновити маршрут військового у вечір нападу. Оперативники продивилися записи з відеокамер спостереження, встановлених навколо, зрозуміли приблизно, куди найчастіше ходив вбитий. А потім з секундоміром пройшли весь шлях з точки, де знайшли смертельно пораненого військового, до точки, де він останній раз потрапив у поле зору відеокамери. і з’ясували: того вечора військовий йшов додому по доріжці від молочного магазину, повз спортивний майданчик, розташованого серед багатоповерхівок. Прорахували місце, де міг пролунати постріл – саме там за допомогою металошукача знайшли гільзу. Потім експерти визначили, що гільза була дуже незвичайною…
Оперативники знайшли двох свідків – неповнолітніх хлопців, які грали в футбол і в той час пробігали в цьому місці. Вони бачили двох чоловіків. Один із них схожий на того, який загинув, а інший вистрибнув з кущів, крикнув йому «Стой, сука!» і вистрілив з чогось незрозумілого. На тому місці було темно, хлопці не зрозуміли, що насправді трапилося, і побігли далі. «Насправді вони тоді врятувалися, тому що вбивця збирався вбити також цих свідків. Однак він цього не зробив, вирішивши, що вони, скоріше за все, нічого не бачили, тому не становлять для нього загрози», – зазначив Болвінов.
Експерти одразу звернули увагу – гільза нетипова, від спецнабою СП-4 калібром 7,62х41,5 мм до безшумного пістолету ПСС. Це дуже рідкісна зброя, сконструйована ще в 80-х роках у Радянському Союзі виключно для КДБ та військової розвідки, і зараз вона є на обліку лише у російських спецпідрозділів. При пострілі куля виштовхується не пороховими газами, а спеціальним поршнем, який, надавши кулі початкову швидкість, заклинюється в гільзі й замикає усередині неї порохові гази, що забезпечує безшумність і безполум’яність стрільби. «Всього за нашою інформацією, таких пістолетів було виготовлено 200», – зазначив Болвінов.
Тим часом оперативники продовжували вивчати відео з камер та опитувати місцевих мешканців. Так вони встановили силует, антропометричні дані та одяг, в якому був потенційний вбивця. Чоловік був у джинсах, на ньому була шапка, куртка, на одній руці він носив рукавицю, а в руках тримав пакет. Слідчі припустили, що вбивця оселився десь поблизу, щоб слідкувати за жертвою. Завдяки вуличним камерам вони встановили приблизно, де він міг жити, – і тут допоміг ще один свідок. Правоохоронці пішли опитувати місцевих, розпитували про чоловіка з камер, описували його прикмети. Вони розклеювали по району фото з видеокамер, і їх побачив один з сусідів та прийшов до поліції. Він розповів, що схожий на розшукуваного чоловік, якого він раніше фактично не знав, лишив йому ключі від квартири, яку орендував, і попросив передати тому, ком він згодом скаже. А на тих ключах була адреса з биркою, які зазвичай залишають ріелтори.
20 квітня слідчі за ухвалою суду обшукали квартиру, там вже нікого не було, але – знайшли той самий пістолет. На пістолеті номер 048. Там же була кобура від нього та шапка, в якій був вбивця, станок для гоління, тротилові шашки, підривачі та інші речі. З доказів вдалося вилучити зразки ДНК злочинця та його відбитки пальців. Також слідчі встановили, що чоловік орендував квартиру за фальшивим паспортом на вигадане прізвище Пушкарьов. Бланк був викрадений в одній з установ у так званій «ЛНР», а в нього вклеєне справжнє фото вбивці – це безсумнівно був успіх. Але вбивця зник, і його ще треба було знайти.
У той час, коли тривало розслідування вбивства, 26 березня 2024 року близько другої ночі хтось кинув у будівлю адміністрації Шевченківського району Харкова, що знаходиться по проспекту Науки, гранату М67 американського виробництва. Граната вибухнула й пошкодила приміщення, однак на щастя ніхто не загинув. Поліція почала розслідування, на місце прибули вибухотехніки, які знайшли кільце та зібрали металеві частинки цієї гранати, що вціліли. Криміналісти зробили змиви із зідраних частин та вилучили ДНК терориста – пізніше виявиться, що профіль на цих предметах співпадає з ДНК, вилученими з предметів у арендованій вбивцею квартирі. Поки ж ці справи розслідувалися окремо, різними слідчіми, в різних районах міста.
3 жовтня хтось підірвав двері приміщення медико-соціальної комісії Шевченківського району по вулиці Клочківська. «Виглядало це і обставлено було так, що це зробили люди, які незадоволені діями МСЕК. На воротах написали «МСЕК ви тварі», а двері були на вигляд обгорілими. Однак, коли це місце відпрацювали наші вибухотехніки, стало зрозуміло, що двері насправді були підірвані з використанням саморобного вибухового пристрою вагою близько 400 грамм. На місці ми вилучили частини шнура, який використовувався для підриву, а також частини від вибухівки», – розповів Болвінов.
20 жовтня неподалік від цього місця невідомий підпалив дві військові автівки. Поліцейські отримали відео з камери спостереження, яка фіксувала місце підпалу. Однак через технічний збій момент підпалу не було зафіксовано на відео. Але було зафіксовано, що за лічені хвилини до цього там проїхав чоловік на велосипеді. Поліцейські знайшли цього велосипедиста. Ним виявився місцевий мешканець, який розповів, що коли він проїхав повз автівки, назустріч йому йшов чоловік одягнутий в синю куртку, схожу на робочий одяг газовиків. Поліцейські зібрали відео з інших відеокамер і зафіксували на записах цього чоловіка.
Оперативники вирішили їздити під прикриттям на двох автівках навколо місця злочину та знімати на реєстратор перехожих. На одній із записів вони знаходять зображення людини, схожої за описом злочинця. Більше того – один з поліцейських впізнав його. Кілька років тому цього чоловіка його вже ловили за дрібні крадіжки, тоді його прізвище було Безсмертних. Оперативники зробили якісне фото з реєстратора. Слідчим вдалося встановити, що чоловік регулярно заходить на територію садового товариства на околиці міста, в кінці вулиці Клочківської, поблизу Кільцевої дороги. «Як правило, такі садові товариства люди нечасто відвідують, деякі будинки в них покинуті. Ми розуміли, що скоріше за все, він перебуває і переховується в садовому товаристві», – сказав Болвінов. Оперативники спілкувалися з людьми, які живуть в тому районі, показували фото. Продавчиня з кіоску в Малій Данилівці впізнала розшукуваного і розказала, що бачила його не один раз. І її дуже здивувало те, що чоловік з’являється то з вусами, то без вус, то на велосипеді, то без нього. А в садовому товаристві керівник вказав на один з будиночків і розповів, що ця ділянка давно покинута, власники виїхали, але останнім часом там господарює незнайомець, входить та виходить, прибирає ділянку та спалює сміття. Будинок виявився порожнім, але серед сміття оперативники знайшли пляшку з-під кефіру, з якої вдалося виділити ДНК-профіль того, хто з неї пив. І знову – співпадіння профілів, знову той самий невловимий вбивця. Також у смітті було знайдено рештки упаковки від «картоплі по креольському» зі стікером одного з супермаркетів міста. Охорона магазину одразу впізнала чоловіка по фото, виявилося, що ці продукти він вкрав – у охоронців було відео, але через невелику суму збитків заявляти про крадіжку ніхто не став. Оперативники за допомоги співробітників охорони знайшли відеозаписи, на яких була зафіксована розшукувана людина.
На той момент слідчі вже встановили особу розшукуваного завдяки відбиткам пальців з квартири. Ним виявився Олександр Голуб/Безсмертних, який раніше проходив по дрібних крадіжках, по двом з епізодів навіть відсидів. До речі, в Криму він також відсидів за розбій.
Навколо садового товариства почалася масштабна спецоперація. Весь район оточили, влаштували справжнє полювання. На всіх місцях, де міг з’явитися злочинець, на нього чекали засідки. Минуло кілька днів, але зловмисник більше ніде не з’явився.
Поліцейські вже знали майже все про нього та його родину й мали інформацію про те, що в нього є будинок у Козачій Лопані. Кілька днів вони їздили на приміському потягу, який ходить у тому напрямку, сподіваючись зустріти його. І чергова поїздка призвела до успіху. Але на харківському вокзалі оперативники Голуба не побачили. Група проїхала ще кілька станцій. І раптово, хвилин за 20 після відправлення з Харкова, на третій станції «Підгородня» в останній момент до вагону застрибнув чоловік, якого поліція шукала кілька місяців. Двері за ним зачинилися, поїзд рушив, і тікати вже не було куди, хоч він і намагався. Троє озброєних оперативників кримінального розшуку швидко прибрали з вагону пасажирів, дістали зброю та затримали його.
Але на цьому історія не закінчилася. Затримання відбулося близько третьої години дня. А за півтори години після цього поліція отримала інформацію про замінування автівки начальника Дергачівської міської військової адміністрації В’ячеслава Задоренка. Він сам помітив під машиною підозрілий предмет, схожий на кирпич, з якого стирчали проводи, коли припаркувався на пагорбі, й одразу викликав поліцію. Вибухотехніки працювали там близько чотирьох годин, розділили пристрій на кілька частин, виявили вибухівку та знешкодили. Водночас на відео з камер біля цієї автівки поліцейські побачили вже знайомого «вусача» – цього разу в одязі працівника комунальних служб та в спеціальній жилетці. Вибухівка, яку він заклав під авто, містила 2,7 кілограми гексагену, мала спрацювати під час руху. Це був дуже потужний пристрій, вибух був би руйнівним і скоріш за все, машину б просто розірвало, постраждали б і люди навколо, а у водія просто не було шансів вижити. Але щось пішло не так – з вибухівкою Задоренко проїздив п’ять днів, і вона чомусь не спрацьовувала.
«І тут вже стало зрозуміло, чому наш фігурант ховався саме в тому садовому товаристві і навіщо був велосипед, про який розповідала продавщиця. Від садового товариства зручно й недалеко їхати до Дергачів – кілька днів він слідкував за потенційною жертвою, вивчав маршрут та обирав місце, де можна закласти вибухівку», – сказав Задоренко.
Згодом сам затриманий розповів, що завдання вбити військового та підірвати автівку Задоренка він отримав від куратора з 5 служби ФСБ, з якою він свого часу підписав контракт. За контрактом, він отримував зарплату 1 тис. доларів на місяць, а за виконання завдань – обумовлені суми. За вбивство військовому йому обіцяли 30 тис. доларів, але заплатили лише половину, заявивши, що він помилився з жертвою (до речі – збрехали – кілер вбив того, кого йому замовили). За голову Задоренка обіцяли 40 тис. доларів. Завданням зловмисника було суто закладення бомби, яку він забрав у визначеному місці зі спеціальної закладки. До речі, зразки ДНК з вибухівки співпали з його зразками та тими, що поліцейські отримали раніше.
Вже в ізоляторі тимчасового тримання слідчі довідалися що наступною жертвою мав стати начальник Харківської військової адміністрації Олег Синєгубов. За це вбивство куратори з ФСБ пообіцяли кілеру 50 тис. доларів, і він вже розпочав підготовку до нього. Вони ж передали йому три гранати – ці гранати поліцейські потім знайшли захованими на території садового товариства під час слідчого експерименту.
Вбивство Синєгубова мало бути публічним. Диверсант чекав чергового російського обстрілу по житловому будинку в Харкові з великою кількістю жертв серед мирних мешканців. Адресу завчасно йому повинні були повідомити куратори з росії. За планом, він мав вбити посадовця, коли Синєгубов буде максимально близько до людей, – тобто під час спілкування з постраждалими від обстрілів. Зручним моментом він також називає спілкування Синєгубова з журналістами на місцях прильотів. Він так і каже – «от часто були обстріли КАБами, наприклад, Салтівки, туди виїжджала адміністрація». Чоловік мав застосувати так звану «закладку» з гранати або кинути її прямо в натовп, а потім непомітно втекти. Щоби максимально наблизитися до начальника ОВА, не викликаючи підозр, він вирішив знову вдати працівника комунальної служби. Для цього заздалегідь підготував спеціальні робочі жилети різних кольорів, купував їх в Харкові та Дергачах.
Зараз затриманий під вартою. «Він відверто задоволений собою, та навіть вважає себе кимось на кшталт російського Джеймса Бонда. Називає себе диверсантом, не шпигуном. Розповідає докладно про свою так звану роботу, мріє стати популярним, щоб його обміняли», – зазначив Болвінов.
Затриманий кілер народився в місті Євпаторія, має український, а також, за його словами – російський паспорт, який він отримав у 2015 році. Він володіє навичками роботи з вибухонебезпечними предметами, пишається тим, що воював в Афганістані, а також в групі «Білі вовки», які входили до складу сербської армії в конфлікті між Сербією та Хорватією. Він також пишається тим, що має нагороду від Слободана Мілошевича. Після закінчення війни на Балканах він проживав у Криму, входив до одного зі злочинних угрупувань. Після вбивства керівника цього злочинного угрупування переїхав до бєлгорода, де проживав зі своєю сім’єю. Вони купили будинок у Козачій Лопані – як сказав Болвінов, «йому так було зручно і в той час не було ніяких перепон з кордоном». Деякий час, в 2000-х роках, він займався контрабандою, це дозволило йому вивчити тропи й переходи, цим він одного разу користувався, щоб сходити до росії та повернутися назад по «зеленці». Чоловік часто відвідував Харків. Він ненавидить Україну, каже дословно, що хоче заїхати на танку в Харків і знищити всіх. Родина злочинця проживає в бєлгороді. За наявними даними, син – діючий військовослужбовець російської армії, один із родичів – високопосадовець, пов’язаний зі спецслужбами рф.
До нашої області кілер перейшов кордон пішки, вже під час повномасштабного вторгнення. Постійного місця проживання у нього не було. Кожен день, а то й по декілька разів виходив на зв’язок з російськими спецслужбами. П’ятий відділ ФСБ – це підрозділ що спеціалізується саме на спецопераціях на території інших держав. І саме вони передали пістолет ПСС. На радіоринку він регулярно купував нові телефони, кожні два-три дні змінював їх разом із картками й спілкувався з росіянами через телеграм. Він мав власний ідентифікатор в месенджері, а номери ідентифікатора куратора завжди записував на зворотному боці бирки від одягу, в якому ходив. Куратори замовляли йому тільки вбивства, але зазначили, що він може також здійснити якісь підпали тощо, за які йому сплатять додатково (за даними слідства – не сплатили).
Як повідомляв Харків Times, у Харкові судитимуть російського агента, який застрелив українського військового, планував вбити главу ОВА Олега Синєгубова, главу Дергачівської МВА В’ячеслава Задоренка та вчинив ряд диверсій у місті.
