Більшість громадян України вважає, що російську мову не треба вивчати в українській школі навіть як іноземну. Про це свідчать результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) на рубежі лютого-березня 2025 року. Більш того, в Україні значно зменшилася частка населення, яке вдома спілкується російською мовою, переважна більшість у домашньому спілкуванні віддає перевагу українській чи принаймні обом мовам.
Про це Харків Times дізнався з прес-релізу КМІС.
Цікаво, що в якості мови опитування українську обрали 88% респондентів й лише 12% проходили опитування російською.
Більшість респондентів – 63% – відповідають, що вдома спілкуються українською мовою. Спілкуються російською мовою – 13%, а ще 19% відповіли, що в рівній мірі спілкуються українською і російською мовами. Остання цифра майже не змінилася з 2020 року.
Зрозуміло, як зазвичай, цифри дещо різняться в залежності від регіонів. Так, на заході мовою домашнього спілкування українську називають 85% (на долю російської припадає лише 2%, іще 5% спілкуються обома мовами); у центрі країни вдома спілкуються українською 68% респондентів, російською – 11%, обома – 18%; на півдні українською мовою вдома спілкується все ж таки більшість – 32%, трохи менше – 33% – спілкуються обома мовами, й лише 24% віддають перевагу російській; традиційно на сході доля російської мови у домашньому спілкування найвища – 32% респондентів, але й тут спостерігаємо певні зрушення: майже стільки ж людей – 31% – заявляє, що спілкується вдома обома мовами, а доля української мови спілкування складає 29%. Цікаво також простежити зміни використання української та російської мов у порівнянні з опитуванням 2020 року (див. графік).
Щодо вивчення російської мови в українських школах, то 58% українців взагалі вважає це недоцільним. Та й серед тих, хто допускає вивчення у школах цієї мови, більшість (29% опитаних) вважає, що на неї треба відводити часу «менше, або стільки, як на вивчення інших іноземних мов». Лише 3% опитаних вважають, що російська мова повинна вивчатися у школах на рівні української, а 6% вміщають її між українською та іншими іноземними мовами, вважаючи, що на російську треба витрачати часу «менше, ніж на вивчання української мови, але більше, ніж на іноземні мови».
Цікавою є аргументація прихильників вивчення російської в українських школах: від того, що російська – це одна з іноземних мов, а «іноземні мови варто знати» (так вважають 38% прихильників вивчення російської) – до того, що «колись ситуація налагодиться й треба знати мову сусідів» (8%) та «російська мова не винна у цій війні» (5%).
Зрозуміло від заходу до сходу ставлення до цього питання також змінюється. На заході взагалі проти вивчення російської мови в українських школах виступають 72% опитаних, 21% вважає, що російську можна вивчати «на рівні або менше інших іноземних мов» і лише 3% ставлять її можливе вивчення вище за інші іноземні мови. У центрі проти вивчення російської виступає 61% респондентів, нижче за інші іноземні мови чи на їхньому рівні оцінюють російську 28%, вищого рівня вивчення цієї мови, але все ж таки нижчого, ніж української, прагнуть 6%, а 3% все ж таки хочуть, щоб російську вивчали так само, як українську. На півдні вивчення російської на рівні української хотіли б 5% респондентів, 9% визначають її вищий пріоритет над іншими іноземними мовами, 37% вважають, що російську треба вивчати як інші іноземні, або ж навіть менше, але більшість (44%) все ж таки не вважає доцільним вивчення у школах російської мови. Традиційно більше від інших «тримається» за російську мові схід України: тут за вивчення, хоча й на рівні іноземних, або навіть нижче виступає більшість опитаних – 38%. Але й тих, хто проти вивчення російської в школі майже стільки ж – такої думки дотримуються 36% респондентів. 11% вважає, що російську можна вивчати на рівні інших іноземних мов, а 8% вперто виступає за вивчення її на рівні української мови.
Слід зазначити, що в цілому по країні серед людей, які розмовляють вдома українською мовою, за повну відмову від вивчення російської виступають 66%; 25% таких людей вважають, що російська може вивчатися на нижчому рівні, ніж англійська чи німецька, 5% – на такому ж рівні, як інші іноземні й лише 1% ставить «знак рівності» між вивченням української та російської мов. Серед тих, в кого в дома розмовляють обома мовами, за повну відмову від вивчення російської в школі виступають 48% респондентів. І лише в тих сім’ях, які розмовляють російською вдома, такий процент значно нижчий у порівнянні зі, скажімо, тими, хто волів би, щоб російську вивчали, але навіть не так, як інші іноземні мови (27% проти 41%).
Коментуючи результати цього опитування, виконавчий директор КМІС Антон Грушецький зазначив, що «мовне питання втратило свою колишню гостроту, але воно все-таки зберігає потенціал у певному контексті (особливо – електоральному) бути актуалізованим та перетвореним на «лінію розлому».
«Наразі істотних проблем за результатами опитувань ми не бачимо. За нашими спостереженнями є навіть низинна (grass root) / громадянська деполітизація мовного питання. Тобто самі прості громадяни на тлі жорстокої російської агресії переосмислюють важливість української мови та її роль у своєму житті і це веде багатьох до розуміння, що довгостроковою стратегією має бути підтримка її розвитку. Як наслідок, це питання уже не є тим маркером (не має ту ж силу), який раніше міг суттєво забарвлювати емоції політичного змагання та мобілізувати людей підтримувати ту чи іншу команду», – вважає Грушецький.
На його думку, в майбутніх українських виборах «мовне питання» ще може бути використане певними, здебільшого проросійськими силами і навіть, оскільки прохідний бар’єр на парламентських виборах становить лише 5%, «мобілізація такого сегменту може бути достатньою, щоб мати у Верховній Раді свою фракцію».
Тому, на думку виконавчого директора КМІС, «це вимагає зваженого підходу до мовної політики та мудрих кроків у напрямку посилення позицій української мови».
«Зрештою, ми вже бачимо, що на символічному рівні українська мова є консенсусним елементом української ідентичності. Ми бачимо розуміння, що ми йдемо до інклюзивної української громадянської нації (де, зокрема, українськомовні і російськомовні громадяни пліч-о-пліч жертвують найціннішим – життям – для відсічі ворогу). Тому треба набратися терпіння і в мовних питання діяти впевнено, але поступово, обережно і з розрахунку на довгу перспективу», – стверджує Грушецький.
Як повідомляв Харків Times, як засвідчило опитування КМІС у лютому минулого року, вже на той час національному телемарафону «Єдині новини» довіряли не більше 40% українців.
