Сьогоднішня розповідь – про досить типову колаборантську сім’ю з Харківської області. Приходу російських загарбників чекали, зустрічали з радістю, завзято співпрацювали з ворогом, а коли українські війська почали стрімко вибивати рашистів з території області, шляхи родини дещо розійшлися: чоловік та батько втік разом із своїми покровителями, а син і жінка залишилися у рідному Шевченковому. Тепер голова родини гуляє масквою та мріє про повернення додому на російських штиках, а його родичі за ґратами чекають на суворий та справедливий український суд.
Про це Харків Times повідомили у Харківській обласній прокуратурі.
Харківською обласною прокуратурою затверджено та направлено до суду обвинувальний акт щодо 25-річного чоловіка за фактом колабораційної діяльності (ч. 5 ст. 111-1 КК).
«Досудовим розслідуванням встановлено, що під час окупації смт Шевченкове Куп‘янського району 25-річний місцевий мешканець побудував з окупантами «трудові відносини». Так, у червні російські військові запропонували чоловіку обійняти посаду «исполняющего обязанности начальника отдела административно-хозяйственного обеспечения» у так званому «Шевченковском территориальном управлении ВГА Купянского района Харьковской области», на що колаборант погодився. За свою «роботу» він отримував від окупантів заробітну плату у розмірі 30 000 рублів», – йдеться у повідомленні.
Як з’ясували журналісти Харківського антикорупційного центру (ХАЦ), мова у повідомленні прокуратури йде про Михайла – сина Андрія Стрижка, колишнього російського «гауляйтера» Шевченкового.
«Чоловік виконував всі вказівки російських ватажків. Так, наприклад, він організував встановлення на території населеного пункту білбордів з проросійською агітацією для підняття бойового духу окупантів», – стверджують у прокуратурі.
Ну, ви ж пам’ятаєте ці білборди, які проголошували, що «ми з расієй адін народ» та «расія тут навсєгда»? От їх і встановлював Михайло Стрижко, мабуть, слухаючись тата-маму. Ну й грошики в родині, схоже, були не зайві. Хоча які там грошики? Якщо перевести у гривню, 30 російських срібників перетворюються на жалюгідні дев’ять тисяч.
Мама, Віта Стрижко, до речі, також засвітилася у Шевченківській окупаційній «адміністрації» в ролі «керівника організаційно-інформаційного відділу». І тепер також за ґратами чекає вирішення своєї долі.
Слід відмітити, родина Стрижків свої проросійські погляди не дуже ховала й до вторгнення загарбників. Голова родини мав досить поважну професію – коваль, але, за словами односельців, надто полюбляв зазирати у пляшку, тож повагою, яку зазвичай мають на селі ковалі, не користувався. Кажуть, вважав себе «казаком», підіймав у рідному селищі червоний прапор, вважаючи його «прапором перемоги». Жінку, схоже, знайшов із подібними поглядами та й сина таким виховав.
Під час окупації Андрій Стрижко нарешті отримав таки свою «мить слави» – посів місце «голови місцевої цивільної адміністрації», власноруч збивав герб України з будівлі РДА та демонтував пам’ятник учасникам АТО. Засідав у різних зібраннях за одним столом із російським «очільником Харківщини», таким само біглим зрадником Віталієм Ганчевим. Але поваги від співвітчизників так і не отримав. Як повідомляло Суспільне, в ніч на 11 липня в окупованому Шевченковому гауляйтера банально від… пробачте… побили, коли він вертався додому. Побили так, що, казали, довелося госпіталізувати.
«Одягли на голову мішок та зробили “темну”. Деякі кажуть, що вже нещодавно його бачили в церкві, а медики кажуть, що його забрали за межі району. До Куп’янської лікарні не повезли. Хто побив — не знають. Є версія, що самі росіяни для пропагандистського ролика», — розповіло джерело видання.
Ну, а невдовзі ЗСУ звільнили Шевченкове від рашистських загарбників. І тут доблесний «казак Стрижко» вчинив так, як зазвичай і чинять «казаки» – втік із окупантами, кинувши на батьківщині й дружину, й сина. Тепер, як пише ХАЦ із посиланням на Радіо Свобода, «доблесний казак» Андрій Стрижко гуляє по маскві, фотографується на тлі кінної статуї їхнього маршала жукова та мріє, що ось-ось повернеться до рідного Шевченкового, ось тільки «боєкомплект поповнить».
А син та дружина за ґратами чекають на суд. І наївний «казачий син», який тепер може сісти на довгі 10 років, вважає, що судитимуть його «за російську гуманітарку», яку він роздавав місцевим стареньким, про зраду він навіть не здогадується, мабуть. Як не здогадується й про вірність. А звідки б хлопцю мати такі поняття, якщо рідний батько, тікаючи, просто кинув і його, і його матір? Такі вони, «казацькі чесноти».
Як повідомляв Харків Times, 29 червня призначений окупантами так званий «голова» адміністрації смт Шевченкове Куп’янського району Харківської області Андрій Стрижко за допомогою двох поплічників та техніки зніс пам’ятник воїнам АТО.
