Сьогодні, 1 вересня, діти не сіли за парти, але в одній з харківських шкіл відкрився «Музей миру».
Про це Харків Times повідомили у прес-службі Харківської міської ради.
Зрозуміло, що працівники освіти прагнули хоча б якось вдихнути звичне відчуття свята у цьогорічний досить сумний День знань. Але не схоже, що їм це у повній мірі вдалося. Так, на відкритті музею, позиціонованого як шкільний, був присутній мер міста Ігор Терехов та інші чиновники з міськради. Мер навіть пообіцяв після Перемоги надати цьому музею «місце з більшим простором», бо чекає на появу в ньому нових експонатів. Та й, за словами Терехова, ідея створення музею належить дітям.
Не сперечатимемось, може й так. Але від тих експонатів, які можна бачити на світлинах, опублікованих міськрадою, віє-повіває не дитячими витворами, а намаганнями навіть не вчителів, а саме «працівників освіти» створити щось таке «у дусі часу». Так, там є дитячі малюнки, є білі голубки на маскувальній сітці, зробленій, згідно з табличкою, співробітниками школи. Але одразу виникає питання: що така потрібна на фронті сітка робить на стіні музею, якого, окрім міського начальства, ніхто не побачить?
А від гербу Харкова, складеного вмілою та зовсім не дитячою рукою працівника КП «Харківспецбуд» (знов таки – це напис на пояснювальній табличці) взагалі стає якось моторошно. Відомо, що народні вмільці намагаються майструвати будь-що з будь-чого, але герб нашого нескореного міста – з уламків ворожих снарядів… Є в цьому щось неправильне!
А вітає відвідувачів нового музею банер, на якому під гаслом «Харків – місто-миротворець» вміщено пряму цитату з радянського фільму 1983 року «Маленький Мук» – була там така собі пісенька «Про дорогу» на слова Ю. Ентіна, мовляв, «иди, мой друг, всегда иди дорогою добра». Тобто, творці цього музею не заморочилися навіть тим, щоб хоча б цитату підшукати з української літератури чи народної творчості. Просто механічно й досить незграбно, «в лоб» переклали щось з радянського «теплого й лампового», що послужливо підказала заштампована пам’ять.
Так і кортить сказати шановним «шкільним працівникам»: ні, Харків – місто-воїн, місто-залізобетон, місто-боєць. А про мир поговоримо пізніше, після нашої Перемоги. Адже українські діти, стоячи по всій Харківській області на своїх ігрових, але таких справжніх блокпостах, прагнуть не абстрактного миру, а саме нашої Перемоги. Це – реалії цієї війни й не ми їх вигадали, нам їх нав’язав ворог, але не рахуватися з ними ми не маємо права.
А «Музей оборони Харкова», про який також каже наш мер, після Перемоги обов’язково треба буде створити. І основою його «дитячого залу» стануть не такі потуги дорослих створити щось, що «відповідає на поклик часу», а ті величезні банери «Аза-низі-мази», намальовані дітьми Харкова у метро під російськими обстрілами, які зараз прикрашають собою станцію метро «Історичний музей». Бо в цьому є й правда, й справжній, не замовний патріотизм, й дійсні думки та чаяння харківських дітей.
Як повідомляв Харків Times, цього року в школах Харківської області за віртуальні парти сядуть 214 627 дітей, в тому числі 13 496 першокласників. Перший урок, та й усі наступні наразі, пройдуть для них онлайн. 53 дитини у нашій області за парти не сядуть вже ніколи.
