ДП “Завод імені В.О. Малишева”, що виробляє бронетехніку, очолив Олег Винник, який раніше не працював в оборонці, але має досвід управління промисловими підприємствами.
Про це Харків Times дізнався з повідомлення тимчасово виконуючого обов’язки голови ХОДА Олександра Скакуна у Facebook.
19 листопада у Харківській обласній державній обладміністрації відбулася нарада за участю представників ДК “Укроборонпром” та “Укрспецекспорт”, під час якої було представлено нового генерального директора “Заводу ім. Малишева”.
На посаді голови заводу імені Малишева Олег Винник має вирішити низку завдань. Насамперед – виконати всі договірні зобов’язання, взяті він заводом, серед яких – перспективний пакистанський контракт.
“Дуже важливо – втримати та зміцнити кадровий потенціал. Тому, користуючись нагодою, під час наради звернувся до керівництва “Укороборонпрому” щодо необхідності підвищити людям зарплату. Зараз вона – близька до середньої у сфері промисловості регіону. Але я переконаний, що має бути вищою. Адже це підприємство – стратегічне, а робота на ньому вимагає високого рівня кваліфікації”, – наголосив Олександр Скакун.
19 листопада Олега Винника на посаді нового гендиректора заводу імені Малишева також було представлено колективу підприємства. Він став третім керівником заводу, починаючи з літа 2019 року.
Прес-служба концерну “Укроборонпром” про кадрові перестановки на заводі наразі не повідомляє. Видання Defense Express писало, що Василь Крилас, який очолював завод з січня 2020 року, був звільнений 13 жовтня. Таким чином, більше місяця завод, який виготовляє бронетехніку, працював без директора. За даними видання, Укроборонпром призначив директором “Заводу ім. Малишева” Якова Мормило, який раніше очолював Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова. Цю інформацію підтверджували джерела Харків Times в оборонній галузі. Представлення нового директора чекали на заводі ще на початку місяця, але воно відкладалося. У результаті завод очолив керівник, попередня діяльність якого взагалі була пов’язана з виробництвом бронетехніки. Укроборонпром не тільки ніяк не коментує це рішення – на сайті держконцерну навіть не повідомляється про нього. Нічого не повідомляється і про те, як проходив конкурс на цю посаду.
Видання Депо писало, що у свій час резюме Винника знаходилося на сайті пошуку роботи work.ua, проте на сьогодні воно звідти видалено. Винник шукав керівну посаду із зарплатою 50 тис. гривень на місяць і був готовий на переїзд в інше місто.
Народився Винник 8 жовтня 1978 року в Маріуполі. Трудовий шлях новопризначеного керівника флагмана української бронетанкової галузі можна простежити сторінкою Винника на сайті Linkedin.
2001 року він із відзнакою закінчив Маріупольський машинобудівний технікум за спеціальністю “Зварювальне виробництво”. Потім три роки навчався у Приазовському державному технічному університеті за такою ж спеціальністю. Однак у 2004 році, мабуть, покинув інститут, пішов працювати майстром на “Азовмаш”. Того ж року вступив до Донецького державного університету управління на спеціальність “менеджмент-економіка”, де провчився до 2006 року.
На заводі Винник пропрацював близько півтора року, після чого став заступником директора “закордонної компанії” (її назву чомусь у резюме не вказано), яка організовувала експорт металопродукції. На цій посаді працював з червня 2005 року по травень 2006 року. Ще сім місяців працював головним інженером ТОВ “Комплект” – заводу з виробництва залізобетонних конструкцій. З листопада 2006 до лютого 2008 року Олег Винник працював головним інженером на Радіаторному заводі, що входить до складу Холдингової компанії “АвтоКРАЗ”. Потім три місяці був головним інженером НВП “РОСТ”, а з квітня 2008 по вересень 2009 – його генеральним директором.
Після цього в його резюме слідує пробіл з вересня 2009 по березень 2010 року – або Винник у цей період не працював, або не хоче про цю роботу говорити. У грудні 2009 року отримав патент на промисловий зразок “Люк оглядового колодязя”.
З березня 2010 року по листопад 2010 року Винник був головою правління ЗАТ “Горлівський авторемонтний завод”. З лютого 2011 року по лютий 2014 року працював директором Дніпровського автобусного заводу, який входив до складу холдингу “ЛАЗ”. Це була найдовша робота в резюме топ-менеджера – 3 роки 1 місяць. Потім у резюме – знову більш ніж річна прогалина.
З червня 2015 року по серпень 2016 року був головою правління ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод”. Конкурс на цю посаду було організовано Міністерством інфраструктури України, та із 12 претендентів міністерство чомусь обрало саме Винника. Чим займався Винник наступні два роки – він не повідомляє. З серпня 2018 року по червень 2019 року був директором АТ “Дніпроважмаш”. Наразі це останній запис в резюме Винника. Де працював Винник з червня 2019 року до сьогодні – невідомо, але тепер він керуватиме стратегічним підприємством, від якого суттєво залежить обороноздатність країни.
Як повідомляв ХарківTimes, 30 травня 2019 року Олександр Чурсін приступив до виконання обов’язків директора ДП «Завод ім. Малишева ». На цій посаді Чурсін змінив Олександра Хланя в зв’язку з завершенням терміну дії його трудового контракту. До призначення Чурсін очолював бронетанковий дивізіон «Укроборонпрому».
У січні 2020 року генеральним директором ДП «Завод імені В.А. Малишева» призначено Василя Криласа.
У квітні 2021 року первинна профспілкова організація ДП “Завод імені В.О. Малишева” просила президента України Володимира Зеленського “якнайшвидше втрутитись у проблему, яка давно перестала бути локальною, з метою недопущення руйнації головного виробника бронетанкової техніки та погіршення міжнародного іміджу України як високотехнологічної та обороноздатної держави”.
Профком вимогав від Укроборонпрому розірвати контракт з гендиректором Криласом.
