Назва Харків – результат епохи Великих географічних відкриттів

Харьковская крепость. Середина XVII в. (диарама художников Л. Шматько, И. Карася)

Гуляючи блошиним ринком Лісабона, не забув придбати двотомну історію португальського мистецтва, в якій знайшов цікавий фортифікаційний термін – спадщина колишнього арабського панування на Піренейському півострові. Слово kharkova виявилося настільки співзвучним назві рідного міста Харкова, що цікавість не змусила чекати з відповіддю на запитання: чи може Харків походити від слова зі значенням водяний рів навколо фортеці? Коли ж я задіяв увесь спектр методів, які освоїв за багато років досліджень, то побачив, що немов за велінням чарівної палички пазли склалися в єдиний ланцюжок. Сумнівів не залишалося, що топонім Харків, швидше за все, виник в епоху Великих географічних відкриттів від португальського кореня!

На рубежі 15-16 ст. Португалія була світовим центром картографії: тут навчався Христофор Колумб та автор першого у світі глобуса Мартін Бехайм. Тому всі висококласні спеціалісти з картографії не могли не знати португальської термінології. Перша згадка про річку Харків відноситься до 1619 р., та виникає закономірне питання: як пов’язаний цей гідронім з епохою португальської величі сторічної давнини?

Останнє дослідження 2020 р. В. Пєстрова, опубліковане в журналі “Російська Істрія”, містить висновок, що “Велике креслення” (в ньому вперше згадується р. Харків) “є пізніше 1619 р. переробкою певної іноземної карти, з якої були запозичені як частина змісту – насамперед її гідрографічна основа”. У той самий час відомо, що Іван Грозний 1552 р. розпорядився скласти карту земель Російської держави, що не дійшла до нас, до складання якої не могли не залучити іноземних фахівців. На користь цього говорить те, що взяття Пскова під час Лівонської війни стало можливим завдяки англійським і німецьким пушкарям-найманцям, а також те, що перша карта московських земель була складена в 1525 венеціанцем Баттіста Аньезе на замовлення російського посла Дмитра Герасимова.

Але як іноземний картограф, знайомий зі словом kharkova, міг передати цю назву річці? Справа в тому, що назва суміжних річок зі слов’янськими назвами Лопань і Уди вже була, а ось річка Харків, вочевидь, не мала назви (подібна річка без назви існує в Україні). Оскільки кримські татари робили набіги на російські землі через Ізюмський шлях на схід від Харкова, то й не було татарської назви цієї річки. Коли ж іноземний картограф побачив, що р. Лопань та річка без назви (р. Харків) зі зближеними витоками розходяться і потім зливаються, впадаючи у р. Уди, то за асоціацією з обвідним водяним ровом назвав річку Карковою. Подібно до Христофора Колумба, який давав назви незвіданим землям, іноземний картограф не міг залишити на карті річку без назви. Враховуючи, що закінчення “ов” сприймається росіянами як родова приналежність, скорочення останньої “а” в назві річки Каркова природно призвело до виникнення гідроніма, а згодом і топоніма Харків.

Олександр Ленько,
кандидат історичних наук,
доктор Нового університету Лісабона