Депутати Харківської міськради вчора, 29 липня, на черговій позачерговій сесії повернули у власність міста територію Соборного скверу, розташованого у самісінькому середмісті, поруч із майданом Конституції та Покровським собором. Цю ділянку площею понад 3 гектари на вулиці Університетській ще у 2008 році передали в оренду Харківській єпархії упц (мп) аж до 2057 року. Після такого близького знайомства із «руським міром» сквер доведеться реконструювати.
Про це Харків Times повідомили у Харківській мерії із посиланням на мера міста Ігоря Терехова.
«Сьогодні сквер перебуває не в належному стані, на відміну від інших зелених зон Харкова, тому його необхідно реконструювати. Це центральна частина міста, і ми маємо навести там лад» – зазначив мер.
При навіть побіжному погляді на сквер очевидно, що лад тут не наводили, мабуть, з того самого 2008 року, відколи він перебував у оренді в московського патріархату. Осипи щебню замість сходинок, вирвані плити облицювання на фонтанах, лавочки, що не фарбувалися роками, та безобразна будівля, де колись торгували пиріжками та свяченими пасками. На її тлі якось зовсім неприродньо виглядає Григорій Савич Сковорода серед клумб. До речі, й пасками там не торгують вже давно, а монастирський пекар ось-ось сяде за ґрати за педофілію, дитячу порнографію та розбещення дитини.
До речі, як у Харкові вже немає каскаду (хтось іще пам’ятає, що воно таке?), так може, непогано було б хоча б там знову насправді запустити каскад фонтанів? А перед початком реконструкції добре було б все ж таки провести конкурс проєктів, а «не як завжди». І в ході тієї реконструкції не рубати дерева, як у сусідньому сквері чи на Лопанській набережній, а навпаки насаджувати їх. Бо замощених каменем просторів, де влітку спека, а взимку холод, у середмісті вже достатньо, а от з тінистими та затишними скверами напруга.
Справка ХТ: терасний (каскадний) сквер від Університетської вулиці до річки Лопань був розбитий на місці зруйнованого під час Другої світової війни комплексу будівель уздовж Соборного узвозу. Сквер був створений протягом 1951-1952 років архітекторами Георгієм Вегманом, І. Я. Жилкіним, М. С. Луцьким та Ганною Маяк.
Як повідомляв Харків Times, реконструкція частини території так званого «Скверу з вічним вогнищем» перед Успенським собором у Харкові набула скандального відтінку у харківських ЗМІ та соцмережах. Можливо, це знизило піар-ефект від його відкриття за кілька днів до Дня міста. Та й власне самого відкриття не було – просто закінчилися роботи, й чутливі до міської влади пабліки почали розганяти фото скверу. Претензій до того, що там було зроблено, чимало і в архітекторів, і в активістів. Додаткову гостроту ситуації додає те, що у цій ситуації просто ідеально чітко відобразились всі вади, які притаманні підходам міської влади до містобудівних проблем. На сьогодні ці підходи значною мірою наслідують практику часів покійного Генадія Кернеса. І нажаль, є підстави очікувати нових «засвоєнь» міського бюджету на принаймні «суперечливі» проєкти.
