У 2026 році пиломатеріали вже домінують в українському експорті лісопродукції. Та справжнє питання не в тому, чи пиляємо ми кругляк, а в тому, наскільки глибоко його переробляємо — і хто на цьому заробляє.
На пилорамі в передгір’ях Карпат соснова колода перетворюється на дошку за лічені хвилини. Верстат гуде, тирса летить убік, і ось — стос рівних дощок готовий до завантаження. Частина піде до Польщі, частина — на внутрішній ринок, решта — на палети або покрівельні конструкції. Формально це вже не сировина. Але промисловий продукт із реальною маржею, брендом і стабільним доступом до ринків ЄС — це ще не він.
Заборона кругляка як економічна ідея
Логіка держави проста: якщо заборонити вивозити необроблений ліс, переробники отримають дешевшу сировину всередині країни і будуть змушені інвестувати у виробництво. Звідси — додана вартість, робочі місця, конкурентоспроможний експорт.
Постанова Кабінету Міністрів №1795 на 2026 рік встановила нульову квоту для необроблених лісоматеріалів за кодом 4403 (крім сосни) і паливної деревини хвойних порід у відповідній формі. Держава продовжує утримувати стратегічну сировину всередині країни — тепер ще й у контексті війни, відбудови та енергетичної безпеки. Деревина потрібна для відновлення зруйнованого житла, для опалення, для оборонних потреб.
Але є і юридичний вимір. Ще у 2020 році арбітражна панель у межах Угоди про асоціацію Україна — ЄС визнала, що загальна заборона експорту необробленої деревини несумісна з Угодою, хоча окремі обмеження щодо конкретних порід могли мати природоохоронне обґрунтування. Ця колізія між промисловою політикою і торговельними зобов’язаннями досі не врегульована.
Між «кругляком» і «готовим виробом» — ціла драбина переробки:
- Кругляк — необроблений стовбур після вирубки
- Дошка природної вологості — результат розпилювання, вологість 25–40%
- Суха дошка — після сушіння у камері, вологість 8–18%
- Стругана / калібрована дошка — після обробки, стандартизовані розміри
- Клеєна заготовка — кілька ламелей, скріплених клеєм, вища точність
- Конструкційний елемент — несучі балки, CLT, glulam, LVL
- Меблева деталь — точна заготовка для меблевого виробництва
- Готовий виріб або будинок — максимальна додана вартість
На кожному щаблі зростають не лише ціна, а й вимоги: обладнання, енергія, кваліфікований персонал, сертифікація, стандарти якості.
Що показує експорт
За підсумками І кварталу 2026 року, за даними «Відкритого лісу», пиломатеріали становили 72,13% українського експорту лісопродукції. Подрібнена деревина — 13,33%, дров’яна — 11,70%, інші види продукції — лише 2,85%.
Україна більше не продає ліс у стовбурах — це факт. Але левова частка цього експорту — базова дошка природної або невисокої вологості. Перший щабель переробки з восьми. Меблі, конструкційна деревина, інженерні вироби разом складають менше 3% структури експорту.
Ключові ринки збуту — Польща, Туреччина, Угорщина, Молдова та Австрія. Якщо розкласти ці потоки по продуктах, а не лише по країнах, картина стає виразнішою: більшість поставок — пиломатеріали, а не меблі чи будівельні конструкції. Для порівняння: Австрія, один із найбільших у світі експортерів дерев’яних будівельних систем, продає не кубометри дошки, а готові будинки, CLT-панелі, клеєні конструкції. Там один кубометр деревини в кінцевому продукті коштує в рази більше, ніж той самий кубометр у дошці.
Де народжується маржа
Один кубометр сосни у вигляді кругляка коштує умовно X гривень на аукціоні. Дошка природної вологості — плюс 30–40% до ціни сировини. Суха калібрована дошка — ще плюс 40–60%. Клеєний брус або меблева заготовка — вартість може бути в 3–5 разів вища за вихідну сировину. Готова конструкційна система — маржа може перевищувати 10-кратний рівень від ціни кругляка.
Держава обмежила вивіз кругляка, щоб стимулювати переробку. Але переробка в основному зупинилася на першому-другому щаблі. Галузь навчилася пиляти — але ще не навчилася сушити, сертифікувати й продавати дорого.
Сушильні камери — це серйозна капіталоємна інвестиція. Для глибшої переробки потрібні стабільні партії якісної сировини певного калібру й породи — а це вже питання логістики й контрактної стабільності. Вихід на ринок ЄС із продуктом вищої переробки потребує сертифікації, знання стандартів і налагоджених відносин з покупцями.
За підсумками 2025 року загальний обсяг заготівлі лісоматеріалів становив 11,7 млн м³, реалізація — 11,4 млн м³ на суму близько 30 млрд грн. Але потенціал стримують воєнні ризики, недоступність частини лісів через мінування, кадровий дефіцит, природоохоронні обмеження й слабка дорожня інфраструктура. Проблема — не лише в нестачі обладнання для переробки, а й у нестачі доступної, прогнозованої сировини.
Ринок сировини: аукціони та реальний попит
У травні 2026 року ДП «Ліси України» виставило на форвардні торги на ІІ півріччя 1,54 млн м³ ресурсу. Найбільша пропозиція — дров’яна деревина промислового використання та соснові круглі лісоматеріали. Майже весь ресурс було законтрактовано — крім сосни круглої, де рівень продажу склав лише 67%, а кількість учасників впала з 423 до близько 200.
По сосні круглій — значний профіцит, тоді як в інших сегментах може бути дефіцит. Ринок не однорідний. Якщо галузь скаржиться на брак сировини, це треба перевіряти по конкретних породах і регіонах, а не в цілому.
Рідко звучить інше питання: чи стимулює аукціонна система глибшу переробку? Зараз переможець — той, хто більше заплатив. Але це не означає, що він зробить із цієї деревини складніший продукт. Невеликий виробник меблевих заготовок, якому потрібен дуб конкретного калібру, конкурує на тому ж аукціоні з великою пилорамою, якій важливий лише обсяг. Ціна виграє — не намір.
Хто виграє, а хто ризикує
Від обмеження кругляка виграють ті, хто зміг зробити крок угору по ланцюгу переробки:
- Виробники сухої та каліброваної дошки з налагодженими поставками в ЄС
- Підприємства з власними сушильними потужностями
- Виробники меблевих заготовок і клеєного бруса
- Компанії з сертифікацією FSC або PEFC і довгостроковими контрактами
- Виробники пелет і паливної тріски для внутрішнього ринку
Серед таких підприємств — ті, що поставляють пиломатеріали у Харкові з дотриманням стандартів якості та походження: саме вони мають реальні шанси витримати нові вимоги і виграти від їхнього запровадження.
Водночас є кілька категорій, для яких нинішня модель несе ризики:
- Малі пилорами без капіталу для інвестиції в сушіння й сертифікацію
- Переробники без прозорого ланцюга походження сировини
- Підприємства, що залежать від нестабільного попиту без довгих контрактів
- Державні лісгоспи, якщо внутрішня ціна систематично нижча за ринкову
- Будь-який виробник, який не встигне підготуватися до EUDR
EUDR: новий бар’єр, який не можна обійти
З 30 грудня 2026 року Регламент ЄС про продукцію, що не веде до знеліснення (EUDR), починає застосовуватися до великих і середніх операторів. З 30 червня 2027 року — до мікро- та малих операторів (крім тих, що вже підпадали під попередній Timber Regulation: для них дата та сама — 30 грудня 2026 року).
Кожна партія деревини, що йде на ринок ЄС, повинна мати доведену «лісову адресу» — геолокацію ділянки, звідки вона походить, підтвердження, що вирубка не спричинила знеліснення, і цифровий ланцюг документів від лісу до митниці.
Для значної частини українських виробників це буде не просто бюрократична вимога, а реальний бар’єр входу. Хто підготується — отримає конкурентну перевагу. Хто ні — втратить доступ до ринку.
EUDR може зробити те, що не змогло просте обмеження кругляка: змусити галузь інвестувати не лише в станки, а й у прозорість, документацію й відповідальне господарювання.
Перший крок зроблено. Наступний — складніший
Україна справді відійшла від моделі «продати ліс у стовбурах». Пиломатеріали домінують у структурі експорту — і це реальний прогрес порівняно з тим, що було десять років тому. Але зупинятися на цьому не варто.
Справжній стрибок починається після дошки: суха й калібрована продукція, клеєні конструкції, будівельні системи, готові вироби з підтвердженою історією походження. Саме це ЄС купує дорого — платить архітектор у Відні, платить девелопер у Варшаві.
Справжнє питання 2026 року — не «скільки кубометрів ми не вивезли у кругляку», а скільки доданої вартості ми створили, скільки нових робочих місць виникло, яка середня експортна ціна одного кубометра продукту і скільки українських виробників готові до EUDR. Якщо вимірювати лише перше — галузь виглядає успішно. Якщо вимірювати решту — робота ще попереду.
