Сьогодні, 8 травня, світ відзначає День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Цей день світ зустрічає під загрозою Третьої світової. І так само, як і майже 86 років тому, Україна приймає на себе чи не найбільший тягар боротьби зі всесвітнім злом, що цього разу прийшло зі сходу.
І в цей день дуже важливо згадати, хто постав проти нацистської навали тоді. У радянських військах воювали з нацизмом шість мільйонів українців. Близько 100 тисяч – в Українській Повстанській Армії. Ще 120 тисяч наших співвітчизників протистояли фашистам у Війську Польському, 80 тисяч – в Армії США, 45 тисяч – у військах Британської імперії та шість тисяч – в армії Франції.
Два з половиною мільйони українців були нагороджені медалями та орденами, 2070 з них стали Героями Радянського Союзу, а 32 – двічі Героями.
Під час Другої світової війни за різними підрахунками загинули від восьми до десяти мільйонів українців – майже чверть тодішнього населення. Серед них – від трьох до чотирьох мільйонів військових та понад п’ять мільйонів цивільних, з яких півтора мільйони – жертви Голокосту.
За роки війни та окупації в Україні були зруйновані 28 000 сіл та 700 міст і селищ. Селище Корюківка на Чернігівщині, про яку світ зміг забути, пам’ятаючи білоруську Хатинь, чеську Лідіце та французький Орадур-сюр-Глан, була найбільшим в Європі поселенням, знищеним нацистами в ході каральної операції у березні 1943 року. Там були вбиті майже сім тисяч мирних людей. Можливо, у радянській історіографії ця трагедія замовчувалася тому, що за 15 кілометрів від гинучої Корюківки в лісах знаходилося партизанське з’єднання Федорова, яке… залишилося на місці, хоча бійці й рвалися на допомогу. Що вже після цього казати про зраджене радянськими військами повстання у Варшавському гетто?
А сьогодні важко не думати про те, що наша країна наразі б’ється саме з нащадками тих зрадників, тієї радянської армії, яка завжди воювала «не вмінням, а числом», яка майже неозброєними кидала проти частин вермахту українських «чорносвитників», «чорну піхоту» зі щойно звільнених територій, яка прийшла у Західну Україну не визволителями від нацизму, а каральними загонами НКВС. Проти тих, хто замовчував та видкидав роль України у тій Перемозі – від сталіна до путіна. Ми стоїмо проти тих, хто на сказане світом «ніколи знову» відповіли «можемо повторити».
І ми знову повинні встояти та перемогти. Бо сьогодні за нами – вся Європа, весь цивілізований світ. Перемогти навалу зі сходу, щоб врешті решт світ міг таки сказати: «Ніколи знову».
Харків Times висловлює подяку Радіо Свобода, Українському інституту національної пам’яті та Історичній Правді за можливість уточнити факти й цифри.
