Село Петропавлівка неподалік Куп’янська знаходиться біля лінії фронту, та майже кожного дня його обстрілюють рашисти. У селі немає світла, газу, води, не працюють магазини. До війни тут проживало близько 2,5 тис. жителів, сьогодні звідси виїхали майже всі мешканці. Але невелика кількість людей – в основному, літніх – і досі залишаються у своїх домівках або переховуються у підвалах.
Про це повідомив кореспондент Харків Times.
Одна з мешканців, яка попри всі аргументи поліцейських відмовилася виїзжати в евакуацію – 69-річна Марія. Її чоловік вже помер, рідні та сусіди евакуювалися, і вона живе сама у своїй хаті. «Зранку поки тихо, вчора он туди прилетіло щось десь о дев’ятій вечора, а потім ось туди – о третій ночі», – каже вона, показуючи від своїх воріт напрямки на свіжі вирви. До постійних обстрілів жінка звикла. «Не можу я бросити. Тяжко, важко, пойміть мене правильно, я 50 років (тут) і все робилось з чоловіком своїми руками», каже вона. – «І я ось відчуваю: як поїду звідси – будинку не буде».
В будинку пані Марії вибухами вибиті всі вікна та двері. В одній з кімнат вона завісила їх ковдрами, час від часу топить пічечку. Каже, що продукти є: поліцейські привозять хліб, волонтери – гуманітарну допомогу…
Їхати до Петропавлівки – дуже небезпечно. Над селом постійно літають ворожі дрони, і будь-яка автівка може потрапити під ворожий вогонь. Тому навіть хліб розвозять раз у кілька днів поліцейські. Відвантажують його по декількох адресах, після цього люди, що мешкають неподалік, забирають свою частину. Намагаються виконувати і якісь прохання місцевих: комусь передають речі від родичів, у когось навпаки беруть, щоб передати близьким, що виїхали. Поліцейські офіцери громади підтримують постійний зв’язок з жителями населених пунктів Куп’янського району, і вони сьогодні – одна з небагатьох «ниток», яка пов’язує людей прифронтових селищах із світом.
