Того ж дня, коли Харків прощався з народним артистом України Анатолієм Калабухіним, надійшла ще одна дуже сумна звістка. Пішла з життя людина, з якою також була пов’язана ціла епоха мистецького життя Харкова – народна артистка України Тетяна Вєркіна.
Прекрасна піаністка, тонкий музикант, вона мала безліч талантів. Один з них, котрий допоміг стати й успішним ректором Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського – уміння згуртовувати навколо себе найздібніших людей різних спеціальностей, створювати надзвичайно плідну атмосферу творчості.
Саме завдяки цьому її найважливішому таланту, після організації та проведення унікально світлого свята “Дні Моцарта у Харкові” на початку осені 1991-го, коли радянська імперія, стрімко руйнуючись, доживала останні тижні, і народився у нашому місті фестиваль “Харківські асамблеї”. Він символізував єднання людей творчих професій, а згодом його місія викристалізувалася у словах, котрі стали потужним девізом цього форуму: “Противлення злу мистецтвом”. В цьому була життєва позиція Тетяни Борисівни, і вона транслювала її впродовж багатьох років.
Завдяки Тетяні Вєркіній навіть далекі від мистецтва можновладці, котрих їй доводилося переконувати у необхідності фестивалю, починали розуміти значення класичної культури для духовного зростання людини, для формування внутрішнього стрижня, який допомагає стійко приймати всі життєві випробування. Мабуть, сьогодні чимало харків’ян можуть щиро сказати, що вони зобов’язані якимись важливими якостями в собі їй, сильній жінці з непростим характером, надзвичайною вимогливістю до себе та оточуючих, колосальною енергією та силою духу, непереборною волею у боротьбі з найжахливішими обставинами – і чарівною посмішкою…
Весь мистецький Харків, вся музична Україна і багато яскравих особистостей в Європі, Азії, Америці сумують сьогодні. Адже Тетяна Вєркіна належала до тих людей, без яких світ був би примітивнішим, безбарвнішим. Тому кожний, хто спілкувався з нею, відчуває в душі порожнечу, котру не заповнити нічим. І разом з тим – радість, що нам довелося зустрітися на життєвій дорозі. Світла пам’ять Вам, Тетяно Борисівно, і безмежна вдячність…
Інга Долганова
Харків Times приєднується до цих слів скорботи та подяки.
