Андрій Парамонов
Сучасна вулиця Пушкінська існує з цією назвою на карті Харкова останні роки, а може, й місяці. Для неї пропонують декілька назв, однак жодна не відповідає головному чиннику — історичності вулиці. А історично вона спершу іменувалась Німецькою. Чому саме Німецькою, побутує декілька версій. Найпопулярніша така: там із самого початку XIX ст. жили іноземці — викладачі університету. Однак вулиці дали назву у 1804 році, на той час вона була дуже короткою і жоден із професорів університету там не мав дворових місць. Але німці там все ж таки мешкали — ними були солдати внутрішнього харківського батальйону. Продовженням Німецької вулиці була дорога на друге міське кладовище — Каплунівське, яка починалась за сучасною Театральною площею, що в ті часи мала назву то Золочівської, то Дров’яної, то Хлібної.
1804 року в цій місцевості почали формуватися ще дві вулиці — Мала Сумська (сучасна Гоголя) і Чернишевська. Це відбувалось з двох причин: по-перше, частину своїх земель продав місту поміщик Виродов, і їх планували використати для розбудови богоугодних закладів. А по-друге, міську землю виділили для дворових місць ремісники-іноземці, яких запросив до Харкова Василь Каразін. Приїжджі з-за кордону справді мали великий досвід і вміння працювати у своїх галузях. Серед іноземців були капелюшники, слюсар, каретні майстри, токар, інструментальник, мідник, бляхар… Ремісникам запропонували 12 дворових місць, щодо яких ті кинули жереб. П’ять місць виходили на Сумську, п’ять — на Малу Сумську, ще два — на нову вулицю Чернишевську. Ця остання якраз і була сформована завдяки так званій добровільній землі, яку виділили під прокладення вулиці приватні власники: Шевич, Романовський, Друголюбський та Ольденборгер.
Саме факт надання землі під вулицю Чернишевську дозволяє нам уточнити, де ж саме було дворове місце вчителя Додаткових класів Федора Ольденборгера. Воно виходило на Театральну площу, справа на Німецьку, а зліва на нову Чернишевську вулицю. Таким чином, ми бачимо ще одного німця, який проживав на Німецькій вулиці, і який, можливо, і вплинув на те, щоби його приятель губернський землемір Микола Драгомир назвав цю вулицю саме Німецькою.
Фрідріх Ольденборгер, він же на російський манер Федір Данилович, народився близько 1758 року. Прибув до Харкова як вчитель німецької мови та географії у Додаткових класах на запрошення директора Густава фон Буксгевдена. Зарахували його з 23 квітня того ж року, а ще через рік він отримав свій перший чин губернського реєстратора. Не виключаю, що Федір Ольденборгер був особисто знайомий із Григорієм Савичем Сковородою —той міг бувати в його домі, а також спілкуватись з родинами інших німців Харкова.
Окрім викладацької діяльності, Ольденборгер виконував обов’язки інспектора, а також у розмовній формі викладав учням німецьку. Його невтомна праця в Додаткових класах була до вподоби керівництву і у 1786 році він отримав чин колезького реєстратора. У відставку Федір Данилович вийшов у статусі викладача Слобідсько-Української гімназії, спадкового дворянина, титулярного радника, кавалера ордену святої Анни 3-го ступеню (отримав у 1819 році.).
У його міській садибі, окрім дерев’яного будинку на 10 покоїв з кам’яним підвальним поверхом, розміщувались флігелі, каретний сарай з конюшнею, кухня, комора. У своєму будинку він 1812 року заснував власний жіночий пансіон. На його дворовому місці в окремій хаті мешкали шестеро дворових селян. Також Федір Ольденборгер володів доволі значними маєтностями поблизу Харкова, які увійшли в міську смугу згідно з планом міста 1846 року. Частиною цих земель його онук Микола Йосифович поступився для притулку престарілих дворян.
Від дружини Терезії в родині Ольденборгерів народились Федір, Іван, Карл, Йосиф, Кароліна, Олександр і Володимир. Родина належала до лютеранської громади Харкова, самого Федора Даниловича не раз обирали в раду лютеранської громади, з якої він вийшов через хворобу у 1824 році і залишився почесним членом.
Ольденборгери проживали у Харкові до 1917 року. Найбільш відомим представником роду після батька був викладач німецької мови Слобідсько-Української гімназії та Харківського інституту шляхетних панн колезький асесор Йосиф Федорович Ольденборгер, автор німецької хрестоматії, виданої у Харкові 1819 року. Для своєї родини він спорудив кам’яний будинок біля Першої харківської чоловічої гімназії — а родина у нього теж була не маленька, відомі його діти: Микола, Михайло, Костянтин, Олександр, Йосиф, Надія, Леонід, Володимир і Олександр-менший. Дехто з них теж залишив свій слід в історії Харкова. І ми обов’язково розповімо про це в наступних замітках.