У Харкові прибрали ще два пам’ятники радянського режиму

У Харкові знесли ще два пам’ятники радянських часів, пов’язаних з ідеологією. З вулиці Чернишевської зник пам’ятник радянському письменнику Миколі Островському, а зі скверу на перехресті вулиці Клочківської та Соборного Узвозу – пам’ятник радянському партійному та державному діячові Тихонову, також Миколі.

Про це Харків Times дізнався з повідомлень Українського інституту національної пам’яті.

Автор неповних двох книжок Микола Островський, попри невеликий творчий доробок, за радянських часів вважався одним з найславетніших письменників. Його єдиний завершений літературний твір «Так гартувалася сталь» був однією з наріжних книжок радянської бібліотеки. Образ запеклого комсомольця-комуніста Павки Корчагіна пройшовся брудними чоботами по долях та уяві мільйонів радянських підлітків. А доля письменника, яка у свідомості радянських людей була тісно пов’язана із долею його героя, викликала захват та відчуття. Ще б пак! Адже і герой, і письменник втратили здоров’я на героїчному будівництві 15 кілометрів вузькоколійної залізничної гілки у Боярці Київської області, що ніби то покликана була врятувати Київ чи то від голоду (бо по ній мали возити продукти), чи то від холоду (бо по ній мали возити дрова для опалення). У зв’язку із цією вузькоколійкою виникає безліч питань. І перше з них: а чи вона взагалі будувалася? По-перше, ще з дореволюційних часів Боярка була дуже відомою (а довгий час – просто єдиною) дачною локацією поблизу Києва, куди прекрасно діставалися… саме залізницею. По-друге, в жодних наявних історичних документах відсутні найменші згадки й про лісозаготовки в околицях Боярки, й про будівництво у 1920-21 роках якоїсь вузькоколійки у тих місцях. Тобто, де втратив своє здоров’я героїчний Павка Корчагін, залишається цілком незрозумілим. А щодо самого Миколи Островського, то, згідно з власною автобіографією, він до 1919 року «підносив обіди» в буфеті на станції в Шепетівці (тобто був офіціантом), у 19-20 роках працював на залізничній станції у тій самій Шепетівці, у 1920 році став помічником кочегара на електростанції там же, а з 1921 по 1922 рр. навчався у Києві в Залізно-дорожній школі. Й жодних героїчних Боярок. Ну, а насправді Микола Островський «славний» ще тим, що запекло ненавидів учасників української визвольної боротьби та зводив на них наклепи у своїх творах. А на фронтах громадянської, як бачимо з його автобіографії, творець Павки Корчагіна просто не бував. А із Харковом його пов’язує те, що саме тут письменника лікували від поліартриту та змогли йому навіть дещо допомогти. Але це – не привід ставити йому пам’ятник у нашому місті. Добре, що нарешті прибрали.

Що ж стосується другого Миколая – Тихонова, двічі героя соціалістичної праці та предсовміну в 1980-1985 роках, його також знесли тихо останніми днями, і зносу, здається, ніхто й не помітив, як не дуже помічали існування цього пам’ятника. Тихонов був одним з найстарших очільників уряду в світі – з 75 до 80 років, перевершив його у геронтологічних звитягах лише Конрад Аденауер, який залишив пост канцлера ФРН у 87 років. Бюст Тихонова з’явився у Харкові тому, що у радянські часи честі мати «бронзового бюста на батьківщині героя» удостоювалися лише «двічі герої» – чи то війни, чи то соціалістичної праці. З Харковом Тихонов був пов’язаний лише фактом народження, жодного відношення до нашого міста більше не мав, скоріше – до Дніпропетровська. Жодних причин для встановлення Тихонову пам’ятника у нашому місті, як і взагалі встановлення йому пам’ятника де інде, не вбачається.

Інститут Національної Пам’яті вважає, що на місці знесеного Тихонова значно доцільніше було б звести пам’ятник очільнику Другого Запорізького полку часів Української революції Петру Болбочану. Адже саме на цьому місці, на розі Соборного узвозу та вулиці Клочківської, колись знаходилася «Большая Московская гостиница», де містився штаб цього полку.

«Саме звідси віддавалися накази боронити нашу землю від російських загарбників. Кращого місця для увічнення полковника армії УНР Петра Болбочана годі уявити»,- вважають в УІНП.

Як повідомляв Харків Times, влітку 2021 року працівники Національного меморіального комплексу «Висота маршала Конєва» у Солоніцевці під Харковом висловлювали намір створити на території комплексу експозицію демонтованих комуністичних пам’ятників під відкритим небом на зразок країн Балтії.