У Головному управлінні Держгеокадастру Харківської області запевняють, що протягом 2015-2017 років жодної ділянки землі категорії природно-заповідного фонду, розташованої на території Національного природного парку “Гомільшанські ліси”, не виділяли.
Про це дізнався Харків Times з повідомлення на сайті ГУ Держгеокадастру в Харківській області. Чиновники Держгеокадастру підтверджують, що протягом зазначеного періоду землі на території НПП “Гомільшанські ліси” виділялися. Але ці землі не належать до категорії природно-заповідного фонду.
“Протягом 2015-2019 років передано у власність громадянам 45 земельних ділянок на “умовній” території НПП “Гомільшанські ліси” загальною площею 25,5852 га (з яких 32 земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва та 13 – для ведення особистого селянського господарства). Це були не землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а землі сільськогосподарського призначення. Це не зменшує в даний час умовну (проект землеустрою на стадії проектування) територію парку”, – йдеться у повідомленні відомства.
У Держгеокадастрі відзначили, що передача земель сільськогосподарського призначення у приватну власність не порушує прав НПП “Гомільшанські ліси”. Таким чином у відомстві відреагували на відкрите прокуратурою Харківської області кримінальне провадження про незаконне відчуження 406 земельних ділянок загальною площею близько 200 га, розташованих на території парку “Гомільшанські ліси”.
Голова ради Екологічної групи “Печеніги” Сергій Шапаренко прокоментував для Харків Times цю заяву:
Заява для ЗМІ Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про те, як воно впродовж 2015-2019 років років “законно” роздавало землі НПП “Гомільшанські ліси” є примітивною спробою обілити себе.
Однією з найболючіших проблем українського природно-заповідного фонду є тотальне ігнорування земельниками положень Закону “Про природно-заповідний фонд України”. Згідно цього закону установи природно-заповідного фонду (ПЗФ) створюються указами Президента України, які крім іншого, визначають площі нової території ПЗФ і земельні ділянки, які мають увійти до неї. Базуються ці укази на проектах створення територій ПЗФ.
Але проекти створення є тимчасовими документами, оскільки під час створення установи ПЗФ на докладний опис всіх параметрів її території не вистачає ані фінансування, ані відповідного персоналу. Цю роботу мають здійснювати вже самі установи – розробляючи проект організації. Фактично, обидва ці документи є своєрідними “статутами” установи ПЗФ.
У проекті організації закріплюються землі, які надаються установі ПЗФ у постійне користування і природоохоронне призначення земель, які лишаються в інших користувачів. Але ці документи мають погодити органи земкадастру, що вони тотально саботують по всій Україні. Так само не був погоджений і проект організації “Гомільшанських лісів”.
Зиск від цього зрозумілий – роздати “висячі у повітрі” ділянки, що й було зроблено харківськими земельниками.
Особливо у цій заяві веселить глибокомислений висновок “За наявною в Головному управлінні інформацією, надання 18 грудня 2018 року Кабінетом Міністрів України НПП “Гомільшанські ліси” дозволу на розроблення вищезазначеного проекту з подальшим вилученням земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства “Зміївське лісове господарство”, та надання їх НПП “Гомільшанські ліси” із зміною цільового призначення говорить про те, що у складі національного природного парку можуть бути різні категорії земель (в тому числі, і землі житлової та громадської забудови, рекреаційного, лісогосподарського, сільськогосподарського призначення та інші) та не свідчить про те, що всі землі розташовані на території національного природного парку є землями природно-заповідного фонду”.
На підставі того, що парк існував на землях не-заповідного призначення, “добро” на зміну якого Кабмін надав тільки через 11 років існування парку, земельними роблять висновок, що так і має бути!
А варто було не робити дилетантських висновків, а перечитати закон, зокрема – статтю 5 Закону “Про природно-заповідний фонд”: “Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об’єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об’єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення”. Тобто Закон, всупереч фантазіям наших земельників, однозначно визначає, що всі землі території ПЗФ повинні мати природоохоронне значення – і призначення ділянок, які входять до її складу, має змінюватися на природоохоронне, а не навпаки, як відбулося у Гомільшанських лісах!
І далі: “На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням”. Ось щоб у нових власників не виникло таких проблем, поки проект організації Гомольші не затверджений, їх землі й пороздавали.
До речі, подібні махінації наші земельники здійснювали неодноразово. За “гомільшанською схемою” були роздані ділянки у Національному парку “Меотида” (Донецька обл.). У минулому році вони примудрилися роздати для ведення сільськогосподарської діяльності навіть землі, що передавалися у постійне користування Дворічанському національному парку (Харківська обл.).
Ставлення земкадастру до заповідних територій є ворожим в цілому: з 2010 року ним було заблоковано розширення Національного природного парку “Святі гори” (Донецька обл.), у 2012-2013 роках – створення Мжанського регіонального ландшафтного парку у Харківській області.
Як повідомляв Харків Times, протягом листопада прокуратура Харківської області відкрила кілька кримінальних проваджень про незаконне відчуження земель. Одне з них – щодо 406 ділянок на території парку “Гомільшанські ліси”. У прокуратурі вважають, що всі відчужені землі відносяться до категорії природно-заповідних. Приблизна їх вартість – понад 200 млн гривень. Розслідування проводиться за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (ч. 2 ст. 364 КК).
