У кінотеатрі “8 1/2” демонструється фільм “Чичибабін” – повнометражна документальна стрічка про видатного поета Бориса Чичибабіна, все життя якого пов’язане з Харковом. У фільмі представлений значний фото- і відеоматеріал, спогади вдови поета, друзів і учасників легендарної літературної студії, яку очолював Чичибабін. Монтаж картини здійснено в оригінальній формі: поет ніби підтверджує або доповнює спогади своїх сучасників.
Прем’єра фільма відбулася у травні 2018 року у кінотеатрі “Боммер”. Зараз він йде великим екраном. Фільм демонструватиметься російською мовою з українськими субтитрами 22 та 23 жовтня на сеансі о 19:30, вартість квитка – 80 гривень. За станом на момент виходу цієї публікації жоден квиток на ці сеанси ще не викуплений.
Борис Чичибабін (1923 – 1994) закінчив школу у Чугуєві, більшу частину життя прожив у Харкові. Вчився у Харківському університеті: до війни – на історичному факультеті, після – на філологічному. У 1946 році Чичибабіна було заарештовано і засуджено за антирадянську агітацію. Імовірно, причиною арешту були вірші.
Влітку 1951 року, відбувши строк, Чичибабін повернувся до Харкова. Довгий час був різноробом, близько року пропрацював в Харківському театрі російської драми підсобним робітником сцени. Потім закінчив бухгалтерські курси, працював бухгалтером у домоуправлінні, у вантажному автотаксомоторному парку.
У 1958 році з’являється перша публікація в московському журналі “Знамя” (під прізвищем Полушин). У Харкові в маленькій кімнатці Чичибабіна на горищі збиралися любителі поезії. На початку 60-х років харківський поет довгий час живе в Москві на квартирі Юлія Даніеля та Лариси Богораз, виступає в літературному об’єднанні “Магістраль”. У 1962 році його вірші публікуються в часописі “Новий мір”, харківських і київських виданнях.
У 1963 році виходять друком дві перші збірки віршів Чичибабіна – у Москві та Харкові. У січні 1964 року Чичибабін стає керівнком літературної студії при БК працівників зв’язку. Робота студії стала яскравим епізодом в культурному житті Харкова, внеском міста у “шістдесятництво”. У 1965 році в Харкові виходить збірка “Гармонія”, яка і в невеличкій мірі не відображала істинного Чичибабіна: майже ніщо з найкращих віршів поета не могло бути надруковано з цензурних міркувань. У 1966 році на негласну вимогу КДБ Чичибабіна усунули від керівництва студією. Саму студію було розпущено – за офіційною версією: за заняття, присвячені Цвєтаєвій та Пастернаку. В цьому ж році поета прийняли до Спілки письменників.
На початку 1968 року в Харкові друкується остання доперебудовна збірка Чичибабіна – “Пливе Аврора”. Далі його вірші публікувалися у “самвидаві” та за кордоном, по руках ходили магнітофонні записи з квартирних читань поета. У 1973 році Чичибабіна виключили зі Спілки письменників. У 1974 р. поета викликали до КДБ. Там йому довелося підписати документ про те, що, якщо він продовжить розповсюджувати самвидавську літературу і читати вірші антирадянського змісту, на нього може бути заведено справу. З 1966 по 1989 Чичибабін працював старшим майстром матеріально-заготівельної служби Харківського трамвайно-тролейбусного управління. І продовжував писати.
У 1987 році поета поновили у Спілці письменників, він почав багато друкуватися, виступати. У Харкові Чичибабін вперше виступив 5 березня 1988 року у Палаці культури залізничників. Восени того самого року Харків відвідує знімальна група з “Останкіно”, і на початку 1989-го по ЦТ показують документальний фільм “Про Бориса Чичибабіна”. У тому самому році фірма “Мелодія” випустила платівку “Дзвін” із записами виступів поета. У 1990 році за видану власним коштом книжку “Дзвін” Чичибабіна було удостоєно Державної премії СРСР. Поет брав участь у роботі товариства ” Меморіал”, давав інтерв’ю.
Помер Борис Чичибабін в грудні 1994 року, менш ніж місяць не доживши до свого 72-го дня народження. Похований на 2-му кладовищі Харкова.
Від редакції. Ця публікація не є рекламою. Ми вважаємо показ широким екраном у Харкові фільма про Бориса Чичибабіна непересічною подією, яка, нажаль, залишилася у значній мірі без достатнього анонсування, і намагаємося привернути увагу до неї шанувальників творчості поета.
