Виявляється, це цілком реально й навіть весело. В усякому разі, у невеликому прикордонному селі Веселе у цьому твердо впевнилися – на особистому досвіді.
Село Веселе Харківського району області. У центрі – в одній будівлі розмістилися школа й дитсадок. Біля них – маленька твердопаливна котельня. Оператор Сергій Улюблений підкидає дрова в топку.
– Подача води на школу повинна йти 56 градусів. У нас є графіки, градусник, – каже, підкидаючи в відчинені дверцята дрова. – Якщо температура на вулиці близько нуля, подаємо паливо раз в півтори години, якщо тепліше, раз в дві години. Якщо дітей немає, вночі, наприклад, знижуємо температуру на кілька градусів.
Звідси тепло йде і в дитсадок.
– Для підстраховки у дитсадку ми встановили ще й кондиціонери. Підтоплювати малюкам у міжсезоння, а влітку – охолоджувати, – каже голова Веселівської сільради Олексій Слабченко.
– У групі в нас тепло, ось, дивіться, діти з коротким рукавом, – каже вихователь.
На градуснику в групі +24 градуси.
Про те, що потрібно економити на енергоресурсах, у Веселівській громаді задумалися ще п’ять років тому. Громада маленька, у Веселому 1300 осіб, у Нескучному 58 осіб, ще 70 осіб у Зеленому та 170 у Малому Веселому. Надходжень до місцевого бюджету всього-нічого. А опалювати комунальну сферу потрібно.
– Запросили фахівців, – продовжує Олексій Слабченко. – Вони обстежили, прорахували, де найбільші втрати тепла, де що замінити, ущільнити, утеплити. На підготовку, переоснащення на плечі громади лягло лише 15% від витраченої суми. Ще були гроші районної, обласної ради, міні-проект «Разом у майбутнє», проекту «ПРООН» (програма розвитку ООН). Тепловий насос нам подарувала німецька фірма Vaillant. А навісне обладнання ми вже купували з районною радою, і саму установку і реконструкцію системи опалення в амбулаторії ми зробили за рахунок проекту ПРООН.
Власне, як опалюється амбулаторія.
– На даху – 4 сонячні батареї. Їх за свій рахунок поставили інвестори. Батареї забезпечують автономну роботу теплового насоса, тобто енергії вистачає, щоб працювала автоматика, і тепловий насос перекачував воду. До мінус 7-ми цей насос цілком може обігріти амбулаторію. Якщо холодніше, підключається газовий котел. А ось електрообладнання: жарова шафа і стоматустановка працюють від загальної електромережі, – показує завамбулаторією сімейної медицини Олександр Ненахов, – сонячних батарей добре б побільше, а поки що бракує.
Найнижчі витрати – на опалення Веселівського Будинку культури. Тут газовий котел законсервували. Встановили твердопаливний, на пелетах.
– Пелети вигідніше, ніж дровами, вони зроблені з відходів соняшника, – набирає жменю гранул директор клубу. – Десь близько 18 тонн йде на опалення на сезон. Ми заздалегідь купуємо, 2,5 тис грн за тонну виходить. – А котел повністю автоматичний. Засипаються в бункер пелети, виставляється період, шнеком автоматично засипаються. Тут вручну потрібно тільки раз-два на добу почистити котел. До мінус 6-ти 120 кг пелет на добу вистачає. Котел українського виробництва працює вже 4-й сезон.
Перед запуском котла у будинку культури замінили всі батареї, вікна, освітлення.
А в культурно-історичному центрі Лансере Бенуа Серебрякова у Нескучному (маленьке село з 58 жителями) вибрали комбіновану систему. Коли приїжджають гості, розтоплюють камін та вмикають інфрачервоні лампи.
– Економія у кожному випадку своя. – підсумовує Олексій Слабченко. – Якщо б ми тільки газом користувалися, у нас в амбулаторії виходило б на 30% дорожче, а в ДК на 20%. Тепер до нас і з інших громад їздять. А в світлі створення нових ОТГ, хочемо, щоб наша маленька громада була не гірша за інших.
Ольга Майська
