30 портретів харків’янок різного соціального стану, різного ступеня популярності, відомих та не дуже відомих, представлені на фотовиставці “Краса, написана світлом”, яка відкрилася в Харківській муніципальній художній галереї. Координатор виставки – відомий фотограф Володимир Оглоблін, який з 1988 року колекціонує фотографії харківських фотографів другої половини XIX – початку XX століття. Сам він каже, що в цьому поєдналися дві його професії – фотографа та історика (Оглоблін закінчив істфак харківського університету). “Захворів” Оглоблін колекціонуванням фотографій після того, як до нього в руки потрапив портрет дівчинки в капелюсі – внучки відомого харківського фотографа Олексія Іваницького.
“Саме з цього портрета – “Дівчинка в капелюсі” – і почалося моє безумство в пошуках фотографій. Ось 31 рік тому несподівано мені в руки потрапила фотографія – і якась іскра пробиває, я починаю цікавитися, хто такий Іваницький”. Нащадки Іваницького вважали його зниклим безвісти. Про трагічну смерть фотографа Оглоблін дізнався від людини, яку він випадково зустрів у Сімферополі. У 1920 році Іваницький поїхав до Криму шукати своїх близьких, які перед цим самі поїхали туди, щоб знайти зниклого родича. Він дістався до Сімферополя тоді, коли його залишала, відступаючи, армія Врангеля. Іваницький залишився в Сімферополі і потрапив до рук ВЧК. “Абсолютно несподівано вдалося знайти в Києві в архівах СБУ його особисту анкету, яку він заповнив, я так розумію, за добу до розстрілу, і список розстріляних, в якому він числиться серед трьохсот розстріляних в ніч 24 грудня під Ялтою”, – говорить Оглоблін. Збереглася і “розстрільна” резолюція: “Дворянин з Харкова. Розстріляти”.
За словами Оглобліна, на рубежі XIX-XX століть протягом 60 років в Харкові працювали більше 300 фотографів, – зокрема, Василь Досекін, Олексій Іваницький, Альфред Федецький, Михайло Овчинников. Але їх роботи виявилися розсіяними по архівах і приватних альбомах, і зібрати їх тепер непросто. Деякі фотографії Оглобліну подарували їхні власники, деякі – він купив на аукціонах. Частина робіт існує в його зібранні тільки у вигляді цифрових копій – а оригінали продовжують зберігатися у нащадків їх власників. Всього в колекції на сьогодні близько 3 тис. фотографій XIX – першої чверті XX століть.
Фотографії скануються, ретельно і копітко реставруються за допомогою комп’ютера, щоб ми їх могли побачити сьогодні такими, якими вони були століття тому, без тріщин, плям та інших дефектів, які з’явилися на них за довгі роки. “Вони набувають нове життя – адже більшість фотографій пролежали на протязі життя кількох поколінь в якихось скринях і в сімейних альбомах”, – говорить Оглоблін. У ретуші йому допомагали студенти його школи – обробка одного знімка часом може зайняти кілька днів.
Є в колекції і фотографії, надіслані з Німеччини і країн Балтії. У багатьох знахідок – своя незвичайна “доля”. Так, Оглобліну написав нащадок харків’ян, що живе зараз в Мехіко – в його домашньому архіві виявилася ціла пачка фотографій, що його предки вивезли з Харкова. Його дід пішов з Криму з армією Врангеля. Працюючи над збором і скануванням сімейних фотографій, чоловік зв’язався зі своїм братом, що живе у Парижі, і з яким він не підтримував контактів близько 30 років. Він полетів до брата в Париж, вони вдвох змогли зібрати і якісно відсканувати сімейні фотографії – і при цьому відновити спілкування, перерване колись незлагодою, що давно забулася.
Серед відомих жінок, портрети яких представлені на виставці – дружина архітектора Олексія Бекетова – Ганна, дочка відомих меценатів Алчевських. Представлені тут і портрети художниці Марії Іванової-Раєвської, яка відкрила в Харкові першу в Російській імперії приватну школу малювання та живопису; просвітительки Христини Алчевської, яка відкрила, зокрема, Харківську жіночу недільну школу; знаменитої капелющниці Варвари Гургенової, магазин якої знаходився в Харкові в капелюшну провулку; співачки Катерини Копосової-Держановської, яка царувала на харківській оперній сцені…
На виставці є й чотири “портрета незнайомки” – імена зображених на них жінок на сьогодні невідомі. “Але ще дві незнайомки стали” знакомками”. Після однієї з виставок мені зателефонувала старенька жінка і сказала: як це вона у вас” незнайомка “? – це дружина генерала такого-то”, – згадує Оглоблін. Вона запросила фотографа до себе і розповіла йому про жінку, зображену на фото.
Доля більшості жінок, чию красу зберегли для нас фотографи рубежу століть, – трагічна, каже Оглоблін: “Усі, у кого дворянське коріння, хто блистав у світлі до 17-го року – майже всі закінчили сумно”.
У Харкові вже пройшло декілька виставок, створених на матеріалах цієї колекції. Ідея нинішньої виставки з’явилася ще три роки тому, але здійснити цей задум вдалося тільки зараз – за підтримки Фонду Олександра Грановського. “Зірки благополучно склалися – коли зустрілися інтелект моїх друзів, спонсорів, зустрілися гроші і бажання. І я думаю, що це тільки початок – величезна ж кількість чудес в засіках, і я думаю, ми зможемо це побачити”, – каже Оглоблін.
Виставка працюватиме без вихідних 22 – 31 березня з 11:00 до 19:00.
Фоторепортаж з відкриття виставки: У Муніципальній галереї відкрилася виставка фотопортретів харків’янок 19-20 століть
