Чеченці заявили, що затриманий поліцією у Харківській області Ілаєв є біженцем

Троє членів президії суспільно-політичного руху “Вільний Кавказ” – Ільяс Мусаєв, Імран Ахаев та Дуки Рамзан – звернулися до уряду України із закликом зупинити процес екстрадиції до Росії затриманого вчора у Харківській області чеченця Ахмада Ілаєва та “надати йому політичний притулок в Україні, згідно з нормам та принципам міжнародного права й Женевської Конвенції з прав людини “.

За словами авторів звернення, п’ятеро братів Ілаєвих були вбиті у Чечні російськими окупантами й “у наслідок цього, він був змушений емігрувати в Україну, побоюючись за своє життя”.

Автори звернення підкреслюють, що вони “вкрай обурені діями керівництва силових структур України, їх порочною практикою видачі чеченців до рук російських катів”.

Зрозуміло, можна було б пройти мимо й цієї заяви, опублікованого на сайті не дуже відомої в Україні організації, і взагалі мимо долі затриманого чеченця, якого начальник Головного управління Нацполіціі Харківської області Олег Бех на своїй сторінці у Facebook називає вбивцею, заявляючи, що “з вогнепальної зброї він розстріляв чотирьох жінок і чоловіка “. Тим більше, що розшукували нині затриманого в Україні чеченця такі поважні організації, як Інтерпол та Європол. Можна було б, якби не кілька “але”.

Що стосується СПР “Вільний Кавказ”. Саме ця організація стояла біля витоків створення знаменитого “Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва”, який брав активну участь у російсько-українській війні на Донбасі на стороні України. Дудаєвці зазнали значних втрат у боях за Іловайськ, у Дебальцевому віддав життя за Україну перший командир батальйону Іса Мунаєв. А прес-секретарем батальйону імені Дудаєва та повноважним представником суспільно-політичного руху “Вільний Кавказ” в Україні до своєї загибелі від рук кілера у жовтні 2017 року була легендарна Аміна Окуева. Таким чином від заяви членів президії цієї організації не так вже й просто відмахнутися.

Наступне “але”, від якого відмахнутися ще важче – це історія родини Ілаєвих і людина, яка про цю історію розповіла десять років тому. Історія цієї родини розказана у статті “Розстрільна осінь”, опублікованій в опозиційній російській “Новой газете” у грудні 2008 року. Автор статті – російська правозахисниця й журналіст Наталія Естемірова, яка менше, ніж через рік після цієї статті – 15 липня 2009 року – була викрадена та вбита у Чечні.

Далі – слово Наталії Естеміровій.

“30 листопада викрадені чотири брати Ілаєви, троє з них були вбиті, один (школяр) повернувся додому зі слідами тортур … Офіційні версії, висунуті чеченської владою та слідством, виявилися передбачуваними … Вбивство братів Ілаєвих – спецоперація зі знищення ваххабітів”.

А ось і сама історія:
“Брати Ілаєви
30 листопада бійці Ірана (кличка начальника Територіального відділу міліції Хусейна Магомадова, який перейшов на бік Рамзана Кадирова під час конфлікту останнього з Мовладі Байсаровим – ХТ) нагрянули до будинку Ілаєвих.

Сім’я Ілаєвих тільки-но почала вставати на ноги. Зовсім недавно вони отримали компенсацію за зруйнований під час війни будинок у Бамуті (при цьому, як прийнято у республіці, заплатили 50% відкату). Проте змогли купити крихітний будиночок у станиці Первомайській Грозненського району. Старші діти Ілаєвих мали хорошу роботу. Зураб служив у тому самому нафтополку, а Ахдан влаштувався охоронцем відділення Пенсійного фонду. У сім’ї з дня на день чекали поповнення – повинна була народити дружина Ахдана Зарема. А в батька сімейства Ілаєвих Датха здійснилася мрія життя: 28 листопаду він відправився у хадж.

Близько восьмої години вечора люди у камуфляжі та масках увірвалися до будинку, виволокли Ахдана, потім середнього брата Альві. У машину запхнули й жінок – Заліну Ілаєву та вагітну Зарему. Схопили сімнадцятирічного Імама Ілаєва.

Доставили до будівлі Територіального відділення міліції Грозненського району. До Ірана. Заліна запам’ятала кабінет із дивно довгим голим столом. Туди завели братів Ілаєвих. Жінок – до сусідньої кімнати. Вони чули страшні крики, Заліна упізнала голоси братів. Заріні стало зле. Їх відпустили додому. Живим повернувся й сімнадцятирічний Імам, все тіло – суцільний синець.

Альві та Ахдан не повернулися.

Наступного дня до будинку Ілаєвих прийшов дільничний та сказав, що братів підозрюють у вбивстві Лечі Талхадова (про вбивство заступника командира нафтополку Талхадова, кваліфіковане російською владою як “теракт”, Естемірова також розповіла у своїй статті – ХТ). 2 жовтня на сайті «Грозінформ» з’явилося повідомлення: «… при прочісуванні місцевості між населеними пунктами Нагірне та Керла-Юрт в ході бойового зіткнення, що зав’язалося, були знищені два учасники незаконних збройних формувань». Тобто Альві та Ахдан Ілаєви…

3 жовтня матір викликали до моргу на впізнання. Трупи Альві і Ахдана було складно впізнати. Синці, страшні рани та прострелені голови.

4 жовтня Ілаєви дізналися, що три дні тому був викрадений по дорозі на службу (до того ж таки нафтополку) четвертий син – Зураб Ілаєв. Викрадення сталося, судячи з усього, з відома самих командирів Зураба. Тіло знайшли тільки 8 грудня на звалищі за 200 метрів від бази підрозділу кадирівців «Північ». Зураб був побитий та задушений”.

Я свідомо привела тут настільки велику цитату, щоб читачі повною мірою усвідомили ту кількість брехні й дезінформації, якою російська влада оточуює події у Чечні. І той жах, який панував там восени 2008 року та, гадаю, панує й досі. Бажаючі можуть пройти за посиланням і прочитати весь текст Наталії Естемірової, там ще багато цікавого.

Наталія Естемірова 1958-2009

У мене не викликає подиву реакція поважних міжнародних поліцейських організацій, що оголосили Ахмада Ілаєва у розшук, вона цілком зрозуміла, якщо згадати про активність Росії на міжнародній арені, звичку нинішнього російського режиму брехати й дезінформувати і навіть про цілком зрозумілі у світлі поточних світових проблем побоюваннях західних країн перед “ісламським слідом”. У мене викликає здивування реакція українських правоохоронців. Як можуть силовики сліпо вірити версії про “жорстокого вбивцю цілої родини”, що підсунули їм представники силових структур країни, з якою Україна вже п’ять років перебуває у стані війни? Особисто я російській стороні вірити відмовляюся в будь-яких питаннях. А Естеміровій – вірю, вона право на моє беззастережне довір’я заслужила в тому числі й своєю загибеллю.

Зрозуміло, я не можу до кінця виключити будь-якої провини Ахмада Ілаєва. Але мені здається необхідним ретельне розслідування всіх обставин його життя до прийняття рішення про його подальшу долю. Здається, українській владі слід негайно втрутитися й не допустити екстрадиції Ілаєва, яка безсумнівно приведе до його загибелі. Зрештою, багато цивілізованих країн відмовляють в екстрадиції навіть злочинців, ґрунтуючись саме на побоюваннях, що виданий буде підданий тортурам або вбитий.

Як раніше повідомляв ХарківTimes, поліцейські Управління карного розшуку Головного управління Нацполіціі області спільно зі співробітниками батальйону поліції спецпризначення й сектора кримінальної поліції Лозівського відділу поліції області затримали 33річного громадянина Російської Федерації, уродженця Чечні.

Марія Коротаєва