Відійшов у вічність відомий літературознавець Леонід Ушкалов

Українська культура зазнала непоправної втрати. Відійшов у вічність Леонід Володимирович Ушкалов (5 листопада 1956 – 25 лютого 2019), український літературознавець і письменник, доктор філологічних наук, професор кафедри української і світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, один із найвидатніших сковородинознавців, учений, який обирав неторовані шляхи – і прокладав свою путь.

Він щойно завершив  одну надзвичайно важливу академічну книжку про Михайла Драгоманова, створюючи «ненаписану історію української літератури», скрупульозно визбируючи по дрібницях усе, що стосувалося цієї напрочуд важливої (і, на жаль, незнаної й бодай на частку) постаті… У планах було створення справжньої сковородинської енциклопедії, яка би охопила найважливіші символи, образи, точки перетину, які би наближали до нас українського першорозума… На жаль, тепер ми ніколи не зможемо дізнатися, якою була би ця енциклопедія, адже вчених такого рівня, такого стилю («професор у стилі бароко», саме так колись напрочуд влучно назвала його Тетяна Терен) і з таким неповторним поглядом на українську літературу марно відшукати.

Професор Ушкалов – автор академічних розвідок з історії української літератури, філософії та богослів’я, науково-популярних праць, дитячих книжок, упорядник, редактор і коментатор численних наукових та художніх видань (зокрема Повної академічної збірки творів Григорія Сковороди). Лауреат міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди та премії НАН України ім. Івана Франка.

Що за цими словами? Вміння бачити глибину, вміння відшукати золоту середину й бачити серцем. Це тисячі й тисячі книжок, які він перечитав, мільйони думок, які роїлися в голові. Сміливість братися за такі проекти, до яких лиш обережно наближалися і примірялися наукові інститути. Повна академічна збірка творів Григорія Сковороди, белетристична «Ловитва невловного птаха» – про того ж таки Сковороду, «Моя шевченківська енциклопедія», «Реалізм – це есхатологія: Панас Мирний» – довгий перелік його праць, присвячених українському культурному процесу від бароко до постмодерну, гідний подиву.

А скількох науковців, письменників, діячів культури і громадських діячів він виховав! Це справжня хвиля скороботи, адже навіть побіжне знайомство із професором Ушкаловим залишало незабутнє враження: стільки в ньому було мудрості й добра, вміння побачити зернятко таланту – й дбайливо плекати його, стільки в ньому було щирості й прагнення до справедливості. Слідом за Потебнею він говорив, що пізнання природи речей має своїм наслідком любов. І всім своїм життям ту любов утверджував.

В одному з інтерв’ю зі сміхом професор Ушкалов зазначив: «А що дозволяє жити по-людськи, тобто бути на світлому боці життя?.. Дружина, яку я обожнюю. Прекрасний син та його обраниця. Прекрасні друзі. Прекрасна робота. Життя взагалі прекрасне». І от його життя перервалося. Повірити у це складно, ще складніше примиритися з тим, що тепер ми не зможемо почути його голосу в аудиторії, не обговоримо нових проектів, не поставимо йому запитань, на які тільки він міг знати відповіді…

Висловлюємо співчуття рідним і близьким, колегам і учням. Світла пам’ять, дорогий пане Професоре. Світла пам’ять.

Від учнів

Редакція Харків Times приєднується до слів скорботи, подяки та співчуття.