6 квітня, у день його 90-річчя, я хочу згадати кумира мого дитинства й молодості, надзвичайно талановитої людини Леоніда Пугачова (1929-1986) – Льошки, як поголовно всі знайомі, від малого до великого, його називали, – актора, художника, барда, який виконував під гітару пісні, написані ним на вірші своїх друзів – Бориса Чичибабіна, Олександра Черевченко, Марлени Рахліної, Юлія Даніеля, Аркадія Філатова, Володимира Мотрича. Вперше він з’явився у нас вдома наприкінці 50-х – молодий, яскравий, красивий, ексцентричний, блискуче дотепний. Все моє дитинство, юність, молодість пройшли під знаком Льошки, який заповнив увесь простір очікуванням зустрічей…

Селище міського типу Пересічне. Тихі запорошені пилом вулиці. Біля кожного другого будинку – машина. Найчастіше – або ще радянський автопром, або вітчизняні ланоси. Рідше – доглянуті нові автомобілі. Та – “євро бляхи”. На все селище кілька заправок. Всі розташовані уздовж жвавої сумської траси. На одну з них кілька днів тому й приїхала стара червона Toyota на єврономерах. За кермом якої знаходилася дитина років 11 на вигляд. Оператор заправки Юлія розповідає: водія помітили не одразу – голова ледь виднілася над кермом. Коли з’ясувалося, що, крім малолітнього водія та його таких самих…